Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII століття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана у відділі історико-політологічних досліджень держави і права України Інституту держави і права ім. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор РИМАРЕНКО Юрій Іванович, головний науковий співробітник Інституту держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ПРОЗОРОВА Наталія Сергіївна, професор Запорізького державного університету кандидат юридичних наук, доцент ЧЕХОВИЧ Валерій Анатолійович, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Захист відбудеться 6 липня 2001 року о 15 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім.Політичний та організаційний характер еміграції визначався тим, що територію автономного державного утворення на Лівобережній Україні - Війська Запорозького залишив гетьман з більшістю генеральних старшин, кошовим отаманом Запорозької Січі, полковників, а також значною частиною козацтва. Ідеї еміграції дістали відображення у конституційному акті - “Пактах й конституціях законів та вольностей Війська Запорозького…” 1710 р., договорах, укладених урядом П. Важливість концептуалізації проблематики правової та політичної спадщини української політичної еміграції першої половини XVIII ст. з метою відновлення цілісної картини історії держави і права, правової та політичної думки України зумовила звернення дисертанта до даної теми. Основною метою дисертаційного дослідження є концептуалізація теоретико-правових положень праць і документів, що становлять спадщину української політичної еміграції першої половини XVIII ст. у контексті розвитку української державності, правової та політичної думки другої половини XVII - початку XVIII ст. З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання: - проаналізувати поняття про природу та сутність держави в українській правовій та політичній думці другої половини XVII - початку XVIII ст. та їх розвиток українською політичною еміграцією;У другому розділі “Моделі української державності (друга половина XVII - початок XVIII ст.) як основа державно-правової доктрини мазепинського руху” розглянуто правовий зміст формування та розвитку державності Війська Запорозького, відображений у документах його відносин з урядами сусідніх держав - Речі Посполитої, Російської держави та Кримського ханства. Дисертант довів, що основні правові норми договорів Війська Запорозького з Річчю Посполитою залишалися незмінними протягом 1649 - 1675 рр. і загалом зумовили створення єдиної моделі правових та політичних відносин. На основі порівняльно-правового аналізу документів відносин Гетьманщини з Російською державою автор дійшов висновку, що “гетьманські статті” були договорами про розмежування повноважень між царським урядом та українською автономією, а також регламентували владні відносини, права та обовязки населення автономії. У дисертації проаналізовано розвиток понять про походження держави, форму правління та територіальний устрій в українській правовій та політичній думці другої половини XVII - початку XVIII ст. Основними характеристиками правового статусу Війська Запорозького у складі Речі Посполитої, Кримського ханства та Російської держави були наступні: а) незалежність українських політичних субєктів не проголошувалася і не була визнана у договорах; б) у цей період були реалізовані три основні моделі автономії Війська Запорозького у складі перелічених держав: конституційна автономія (Російська держава), сюзеренітет-васалітет (Кримське ханство); станова та культурна автономія (Річ Посполита); в) були апробовані два принципи регулювання правового розвитку автономного устрою українських політичних утворень: внутрішніми правовими актами; з використанням договорів держави-суверена з третьою державою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ