Аналіз правових норм, що стосуються обмеження повноважень гетьмана та кількох козацьких політико-правових проектів. Розгляд орієнтації козацького середовища на конституціоналізм як основний засіб недопущення політичного свавілля у політичному житті.
Аннотация к работе
Національного університету “Львівська політехніка”, канд. юрид. наук, доц. кафедри історії та теорії держави і праваПО НЕДОПУЩЕНИЮ БЕСПРЕДЕЛА В ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЖИЗНИ (к истокам украинского конституционализма) trialзируются правовые нормы, касающиеся ограничения полномочий гетмана, нескольких известных казацких политико-правовых проектов, подаются как составляющие установок по ориентации казацкой средынаконституционализм, и рассматриваются таковыми, что вызваны необходимостью недопущения произвола в политической жизни казацкой УКРАИНЫXVIII в. Основним засобом недопущення політичного свавілля сьогодні обґрунтовано вважається орієнтація на конституціоналізм, під яким у юридичній науці прийнято розуміти певну теорію і практику управління публічними справами, що передбачає обмеження державної та іншої публічної влади (виділення наше - І.Т.), на основі й відповідно до конституції з метою гарантування демократичного устрою [2]. Отож, якщо під конституціоналізмом мати на увазі цілеспрямоване вибудування такого суспільно-політичного устрою (термін “конституція” походить від латинського - устрій, лад), за якого субєкти політики, особливо провідні, діяли б у межах чіткого регламентування своїх повноважень, то, на наш погляд, є підстави стверджувати, що й українці раннього Нового часу, періоду існування Козацької держави, свою потребу вивільнення політичного життя від свавілля також намагалися вирішити шляхом орієнтації на конституціоналізм. Мета роботи - привернути увагу до проблеми демократичних традицій українського народу раннього Нового часу, його свободолюбства, потягу до рівності, справедливості, виборності владних органів, їх децентралізації, тобто традицій, які лежать в основі сьогоднішнього розуміння явища конституціоналізму, а відтак свідчать про козацький період української історії як про період витоків вітчизняного конституціоналізму; виокремити вироблені у козацькому середовищі XVIII ст. політико-правові проекти, спрямовані на обмеження влади, а відтак недопущення свавілля у політичному житті козацької Гетьманщини. Орлика 1710 року все таки не можна вважати справжнім основним законом Української держави, оскільки це означало б вкладання новітнього змісту у добре відому стару форму pacta et constitutiones - типові на той час, зокрема, для Речі Посполитої договірні пункти, на дотриманні яких обраний володар (у Польщі - король, в Україні - гетьман) присягав перед вільним народом (у Польщі - шляхтою, в Україні - козацтвом) [див. докладніше: 10, с.