Еволюція політики ЄС в регіоні, особливості її проведення на сучасному етапі, напрямки та результати. Об`єктивна оцінка основних політичних документів ЄС відносно вирішення палестинської проблеми. Аналіз причин напруги в арабському регіоні в 90-ті роки.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКААВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук БРУЗ Володимир Семенович, кафедра міжнародних організацій і дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка професор Гура Віктор Костянтинович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії Наук України, завідувач відділом кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться “11” червня 1999 року о “12” годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 254119, м.Київ, вул.Мельникова, 36/1. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул.Володимирська 58, к.10.Важливі зміни, що відбуваються у світі з кінця 80-х років в звязку з закінченням “холодної війни”, дезінтеграцією СРСР та виникненням на його території нових незалежних держав, зміни в соціально-економічному та політичному розвитку багатьох регіонів світу, поворот міжнародних відносин до демократизації, пошуку компромісів ознаменували початок нового етапу в розвитку людства - етапу становлення нового світового порядку і в звязку з цим спричинили потребу переосмислення багатьох аспектів сучасних міжнародних відносин. Взаємовідносини Європейського Союзу та арабських країн мають особливу актуальність та важливість для європейських країн, що зумовлено традиційними історичними, політичними, економічними, геополітичними, стратегічними чинниками, а також в звязку з необхідністю забезпечення стабільності в арабському регіоні, так як на сучасному етапі цей регіон продовжує бути найбільш вибухонебезпечним районом світу. Питання забезпечення стабільності і безпеки в арабському регіоні, політики ЄС на міжнародній арені завжди були обєктом особливої уваги науковців. Вирішення цієї наукової проблеми зумовило вибір основної концепції дослідження: політика в арабському регіоні займала особливе місце у шкалі зовнішньополітичних пріоритетів ЄС, що зумовлено особливим характером відносин між європейськими та арабськими державами, які сформувались в ході історичного розвитку. розкрито систему інтересів країн ЄС в арабському регіоні як складної сукупності численних цілей, прагнень, дій, спрямованих на формування, захист та забезпечення внутрішніх інтересів європейських держав; поглиблюється уявлення про традиції європейських інтересів в арабському регіоні;Серед факторів, які зумовлюють особливе значення арабського регіону у міжнародних відносинах головними є: географічне положення, яке зробило регіон своєрідним мостом між Європою, Азією, Африкою, що зумовлює важливість проблем контролю над торговими, військовими комунікаціями, що проходять арабськими країнами; арабський регіон викликає значний інтерес як стратегічний район, вплив в якому дає можливість контролювати значні території; країни арабського світу є надзвичайно багатим джерелом енергоносіїв, що поставило їх в центр економічного і політичного життя світового співтовариства; арабський регіон є центром сплетіння різноманітних суперечностей між його країнами, осередком напруги та нестабільності, що може створити загрозу не тільки регіональній, але й глобальній безпеці. З метою посилення своїх позицій країни Європи постійно укріплювали відносини з арабськими країнами, особливо економічні, що відобразилось в ряді широкомасштабних договорів (Угода про диференціацію торгівлі 1976-1977 рр., Угода ЛОМЕ 1975 р., Угода про співробітництво з країнами Перської затоки 1989 р., Угода про технічну та фінансову допомогу ЄС семи арабським країнам 1976-1977 рр. та інші). Все це обєктивно викликало до життя євро-арабський діалог, головними напрямками та аспектами якого є: укріплення двосторонніх контактів європейських та арабських країн, розширення та поглиблення їх відносин; створення сприятливих, взаємовигідних умов для економічного, політичного співробітництва; стабілізація становища на Близькому Сході, вирішення гострих проблем регіону; посилення науково-технічного, технологічного співробітництва, допомога арабським країнам в промисловому, соціальному розвитку. Діалог було викликано до життя також і процесами у міжнародних відносинах 70-х років: енергетичною кризою, політикою арабських країн щодо експорту нафти, посиленням активності країн “третього світу” на міжнародній арені, започаткуванням широкомасштабного діалогу між “Північчю” та “Півднем”, формуванням концепції нового світового порядку тощо. Роль ЄС в еволюції діалогу була дуже важливою, так як Союз був певною мірою противагою силовій політиці США в регіоні, надавав політичну і дипломатичну підтримку арабським країнам на міжнародній арені, в міжнародних організаціях, впливав на рішення ООН щодо арабських країн, активно співробітничав з Лігою Арабських Держав і іншими арабськими організаціями з метою вирішення близькосхідних проблем та криз.