Політика УНР та української держави щодо новопосталих державних утворень на території колишньої російської імперії (1917-1921 рр.) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукСкоропадського й Директорії із суміжними й географічно близькими державами й державними новоутвореннями, що постали внаслідок розпаду Російської імперії й активізації національно-визвольних рухів: Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Доном, Естонією, Кримом, Кубанню, Латвією, Литвою, Молдовою, Північним Кавказом, Польщею і Фінляндією. Скоропадського) у структуруванні постімперського державно-національного простору на теренах Прибалтики, Білорусі, Причорноморя й Кавказу протягом 1917-1921 рр. У роботі обгрунтована авторська концепція визрівання обєктивних тенденцій потенційного регіонального лідерства України серед “окраїнних держав” у розглядуваний період, аргументовано висновок щодо провідної ролі України в ініціюванні процесу формування військово-політичних і економічних союзів новопосталих державних утворень на території колишньої Російської імперії у 1918-1921 рр. та виявлено причини їхньої невдачі. Policy of Ukrainian Peoples Republic and Ukrainian State toward newly emerged states on the territory of the former Russian Empire (1917-1921). In this thesis it is researched the history of forming the diplomatic, military-political and economic ties of Ukrainian national governments in the period of Central Rada, Skoropadskys ruling and Directoree with neighbouring and geographically close newly emerged states which appeared after the Russian Empire collapse and activation of national liberation movements (Azerbaijan, Belarus, Armenia, Georgia, Estonia, Latvia, Lithuania, Moldova, Poland, Finland and the states of Northern Caucasus, Don, Cuban, Crimea). Unlike the traditional views in Ukrainian and foreign historiography it was proved that the Ukrainian national governments of period of Central Rada and Hetman Scoropadskiys ruling seized the possibility of the Brest system of international relations in Central-Eastern Europe to implement the idea of gathering Ukrainian lands and regulate border problems with neighbouring newly emerged states.В умовах глобалізації міжнародних відносин для новопосталих незалежних держав здобуття дипломатичного визнання з боку світового співтовариства стає чи не найвагомішим фактором утвердження та зміцнення їхньої суверенності, що є закономірним явищем логіки історії, передусім, стосовно тих держав, які виокремилися з колишніх великих і малих імперій. Оформлення 10 жовтня 1997 р. у Страсбурзі під час саміту Ради Європи обєднання чотирьох (на той час) пострадянських країн (Грузії - України - Азербайджану - Молдови) відродило більш ніж 80-літню історію зближення “окраїнних держав” (німецькою мовою - randstaate - “рандштатів”), а приєднання до ГУАМ 24 квітня 1999 р. Таким чином, визначення актуальності зазначеної теми випливає з необхідності неупередженого та грунтовного дослідження маловідомих сторінок політико-дипломатичних процесів в Україні та формування її двосторонніх та багатосторонніх відносин із “окраїнними державами” в 1917-1921 рр., критичного переосмислення існуючого наукового доробку, розроблення на основі нових концептуально-теоретичних та науково-методологічних підходів практичних рекомендацій для дипломатії сучасної України щодо створення обєднань і союзів з метою зміцнення суверенітету і безпечного розвитку національної державності. Представлена вище актуальність теми роботи окреслила наукову проблему, що вирішується в дисертації: на основі дослідження та аналізу раніше незясованих чи маловідомих фактів, із залученням доступних нині першоджерел, визначити місце та роль Української Народної Республіки часів Центральної Ради й Директорії та Української Держави (гетьманату П. Скоропадського) у структуруванні постімперського державно-національного простору на теренах Прибалтики (країни Балтії, Польща та Фінляндія), Білорусі, Причорноморя і Кавказу протягом 1917-1921 рр. Зазначене дослідження базується на такій науковій концепції автора: в силу геополітичних і геостратегічних чинників Україна обєктивно покликана відігравати важливу роль у структуруванні нового державно-політичного європейського простору (як у регіональному, так і в субрегіональному вимірах), який формується в результаті розпаду великих імперій.У результаті трьох поділів Речі Посполитої Україна вступила у ХХ ст. розділеною між Російською та Австро-Угорською імперіями, її становище й перспективи на міжнародній арені виглядали досить невтішними, навіть із фактом самого існування української нації погоджувалися лише окремі вчені. Перша світова війна знову поставила Україну в епіцентр воєнно-політичних і дипломатичних подій; в координатах складної системи обєктивних і субєктивних факторів та чинників, породжених суперечностями міжнародних відносин, виникає так зване “українське питання”. Саме їхні погляди стали визначальними для оточення канцлера та керівництва МЗС Німеччини і сприяли ініціюванню нової німецької політики стосовно України у жовтні 1917 р.

2. Основний зміст дисертації