Політика США щодо Іракської Республіки (1990–2003 рр.) - Автореферат

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії Національного університету «Києво-Могилянська академія». Науковий керівник:кандидат історичних наук, доцент Бажан Олег Григорович, доцент кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія». Захист відбудеться на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.008.02 у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (04655, м.Крім того, всебічне вивчення військового досвіду Сполучених Штатів в Іраку значною мірою сприятиме розумінню характеру збройних конфліктів у недалекому майбутньому. Імпорт дешевих за собівартістю нафтопродуктів з Близького Сходу та Іракської Республіки зокрема, може зменшити залежність України від основного для неї експортера цієї сировини (собівартість видобутку нафти в Іраку складає від 1 до 3 дол. за барель, тоді як у РФ цей показник становить 7-20 дол.). Дослідники зазначають, що «завдяки участі у миротворчій місії в Іраку про Україну дізнались на Сході і ще раз переконалися в її можливостях та миролюбних намірах» . У відповідності до поставленої мети сформульовані наступні завдання: - охарактеризувати розвиток американсько-іракських взаємин з моменту їхнього зародження до появи у системі міжнародних відносин іракського питання та визначити роль США в ескалації напруження у відносинах Кувейту та Іраку; В якості верхньої хронологічної межі дослідження було обрано травень 2003 р., коли відбулося завершення операції «Свобода Іраку» та було повалено режим Саддама Хусейна.У першому підрозділі проаналізовано доробок українських та зарубіжних науковців на тему історії політики США щодо Іраку, який свідчить про великі потенційні можливості дослідження цієї проблеми. За географічним критерієм, цю наукову, публіцистичну та періодичну літературу нами умовно було поділено на три групи: 1) українську; 2) американсько-британську; 3) російську; 4) арабську. Значне коло дослідників акцентує увагу на механізмі реалізації зовнішньополітичного курсу США щодо Іраку. Вплив «нафтового фактору» на формування курсу Вашингтона щодо Багдада не ставиться дослідниками під сумнів та розкривається у роботах Е. Найбільш дискусійними питаннями, які було заторкнуто ними, є правомірність військово-політичного тиску США на Ірак та проблема виходу останнього з міжнародної ізоляції.Зміст їхніх відносин знаходився у залежності від комплексу економічних та політичних умов, що формувалися внаслідок протистояння США та СРСР, стану арабсько-ізраїльських взаємин, військово-політичної ситуації у регіоні, а також залежно від зовнішньої орієнтації сил, які утримували політичну владу в Іраку. Сутність іракської проблеми полягала у прагненні Сполучених Штатів інсталювати лояльний до себе режим та протидії цьому уряду С. Хусейна. Формально ж основною складовою іракського питання протягом періоду 1991-2003 рр. була необхідність роззброєння Іраку та виконання ним резолюцій ООН. Буша-ст., політика США щодо Іраку еволюціонувала від спроб збереження режиму С. Методами досягнення цієї мети були економічні санкції, довготривалі інспекції з пошуку зброї масового ураження, морально-політична та фінансова підтримка іракської антиурядової опозиції, а також прямий військовий тиск на уряд Іраку шляхом патрулювання «безпольотних зон» та авіаударів по обєктах на його території.Крисенко Д. С. Крисенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Крисенко Д. С. Крисенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Крисенко // Наукові записки НАУКМА. Історичні науки.

Основний зміст роботиОсновний зміст і висновки дисертації викладено у публікаціях

Узагальнено основні результати дисертаційного дослідження. Вони зводяться до наступних положень, що виносяться на захист.

Встановлено, що протягом періоду 1920-х - 1990 рр. американсько-іракські відносини еволюціонували від зародження та спорадичних контактів до широких форм взаємодії. Зміст їхніх відносин знаходився у залежності від комплексу економічних та політичних умов, що формувалися внаслідок протистояння США та СРСР, стану арабсько-ізраїльських взаємин, військово-політичної ситуації у регіоні, а також залежно від зовнішньої орієнтації сил, які утримували політичну владу в Іраку. Доведено, що сприяння Вашингтона діям іракського уряду впродовж 1980-х рр. виявилося одним з основних чинників, який опосередкував реалізацію Багдадом агресивних інтенцій щодо Кувейту.

Досліджено обставини виникнення іракської проблеми та їхній вплив на подальший курс Вашингтона щодо Багдада. Підґрунтям утворення даного питання був гострий конфлікт між урядом Іраку та Західними державами, очолюваними США через заперечення першим кувейтського суверенітету. Сутність іракської проблеми полягала у прагненні Сполучених Штатів інсталювати лояльний до себе режим та протидії цьому уряду С. Хусейна. Інтерпретація іраксього питання як прояву боротьби демократичних сил Заходу проти осередку тиранії та авторитаризму набула серед більшості зарубіжних експертів широкої популярності. Формально ж основною складовою іракського питання протягом періоду 1991-2003 рр. була необхідність роззброєння Іраку та виконання ним резолюцій ООН.

Визначено сутність політики адміністрації Дж. Буша-ст. щодо вирішення іракської проблеми у період після її появи та охарактеризовано її елементи. Встановлено, що протягом періоду з припинення війни у Перській затоці у 1991 р. до закінчення президентського терміну Дж. Буша-ст., політика США щодо Іраку еволюціонувала від спроб збереження режиму С. Хусейна як гаранта забезпечення власних інтересів на Близькому Сході до дій, спрямованих на його ліквідацію. Методами досягнення цієї мети були економічні санкції, довготривалі інспекції з пошуку зброї масового ураження, морально-політична та фінансова підтримка іракської антиурядової опозиції, а також прямий військовий тиск на уряд Іраку шляхом патрулювання «безпольотних зон» та авіаударів по обєктах на його території.

Відстежено еволюцію іракської політики адміністрації В. Клінтона протягом двох термінів його президентського правління. Доведено, що впродовж даного періоду у зовнішній політиці США Іраку відводилося надзвичайно важливе місце. В основу тактики щодо Багдада було покладено «подвійне стримування», яке зводилося до консервування режиму ембарго, підтримки антиурядової опозиції та продовження військової присутності на території монархій Перської затоки. На думку розробників цієї тактики, подібна ситуація мала призвести до загострення внутрішньополітичної обстановки всередині Іракської Республіки та, як наслідок, до урядового перевороту. До середини 1990-х рр. проголошена американською адміністрацією мета усунення режиму С. Хусейна від влади залишалася нереалізованою, що спричинило необхідність перегляду тактики щодо нього. У жовтні 1998 р. політика Вашингтона щодо Іраку еволюціонувала зі «стримування» на «режим змін». Подібна політика суперечила нормам міжнародного законодавства, адже в її основі лежало втручання у внутрішні справи суверенної держави.

Висвітлено фактори, що спричинили перегляд адміністрацією Дж. Буша-мол. попереднього курсу щодо Багдада і переходу до підготовки та реалізації інвазії до нього. Визначено, що політика адміністрації Клінтона щодо Іраку не тільки не спричиняла послаблення позицій режиму С. Хусейна, а навпаки - сприяла її зміцненню. З цієї причини американські політичні кола, що зайняли владні позиції у 2001 р., дійшли думки про необхідність військового розвязання іракської проблеми. На прийняття цього рішення адміністрацією Дж. Буша-мол. вплинула його прихильність до доктрини захисту життєвих інтересів та неоглобалізму, а також звязки з лідерами енергетичних монополій. Виявлено, що падіння режиму С. Хусейна не тільки не призвело до вирішення наявних в Іраку проблем, а й сприяло появі комплексу нових. Таким чином, іракське питання перейшло у нове тисячоліття і загострилося ще більшою мірою у звязку з прямою окупацією Іраку у березні 2003 році. Відтоді головними її складниками почали виступати необхідність гарантування безпеки та стабільності в регіоні, сприяння економічному відродженню Іраку та його поверненню до повноцінної участі у житті світової спільноти.

Проаналізовано співвідношення та роль органів державної влади США у розробці й реалізації їхньої іракської політики; виявлено внутрішні і зовнішні фактори, які впливали на її формування. Зясовано, що провідна роль у розробці та формуванні курсу щодо Іраку належала виконавчим органам влади США, передусім - президентській адміністрації. Органи ж законодавчої влади, представлені палатами Конгресу, на ці процеси впливали опосередковано. Схвалені ними законодавчі акти щодо іракського питання носили характер загальних рекомендацій, проте враховувалися головою держави при виробленні його курсу. Впродовж усього періоду 1990-2003 рр. у Сенаті та Палаті представників точилися дискусії щодо засобів розвязання іракського питання. Основні варіанти зводилися до повалення режиму С. Хусейна або ж безстроково довгого утримання підконтрольної йому країни в лещатах економічних санкцій. Перевага здебільшого надавалася силовим методам, про що свідчили серії авіаударів по Іраку, найінтенсивнішими з яких стали операції 1993, 1996 та 1998 років.

7. Крысенко Д. С. Роль СССР в урегулировании конфликта в Персидском заливе (1990-1991 гг.) / Д. С. Крысенко // Наукова молодь: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (Луганськ, 26-27 квітня 2006 р.). - Луганськ: Знання, 2006. - С. 135-143.

8. Крисенко Д. С. Ірак у системі зовнішньої політики США (2003-2006): від гуманітарної інтервенції до спроб мирної розбудови держави / Д. С. Крисенко // Маґістеріум. Історичні студії. - Вип. 28. - К., 2008. - С. 59-63.