Забезпечення трудовими ресурсами важливих будівництв та підприємств Донбасу. Дослідження нормативно-правової бази політики оргнаборів. Мобілізація молоді до шкіл фабрично-заводського навчання та ремісничих училищ, молодіжних і комсомольських призовів.
Аннотация к работе
ПОЛІТИКА ОРГАНІЗОВАНОГО НАБОРУ РОБІТНИКІВ В УРСР (1940-60-ті рр.)Автор ставить за мету розглянути та проаналізувати головні організаційні моменти політики організованого набору робітників, її позитивні та негативні моменти, становище робітників за оргнабором тощо. Незважаючи на запропоновану систему привілеїв та пільг, політика мала багато труднощів, у першу чергу повязаних із матеріально-побутовими умовами робітників і, відповідно, їх закріпленням на нових місцях. Разом з тим, у перехідний період у процесі комплектування кадрів уповноваженими з оргнабору робочої сили з колгоспів на договірних началах для роботи по відновленню підприємств та будівництв фіксувались випадки сумісництва таких посад, як завідувач мобілізацією та районний уповноважений по набору робочої сили. Зазвичай, трудовий договір визначав місце роботи робітника, його трудові функції, час прибуття на пункт відправлення для прямування до місця роботи, термін роботи, а також суму одноразової грошової допомоги та розмір добових. Через ці причини керівники окремих підприємств незаконно розривали трудові договори з робітниками за оргнабором, допускалась тяганина під час оформлення новоприбулих, перекидання їх із місця на місце тощо.