Визначення основних текстових категорій, властивих політичному виступу як особливому типу тексту. Виділення інваріантної моделі виступу і властиві їй типологічні особливості, її реалізація та ампліфікація в конкретних різновидах політичних виступів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Політичний виступ як тип тексту (на матеріалі виступів німецьких політичних діячів кінця 20 століття)Мечникова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Голубенко Лідія Миколаївна, Одеський національний університет ім. Мечникова, завідувач кафедри німецької філології, декан факультету РГФ. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Каліущенко Володимир Дмитрович, Донецький національний університет, завідувач кафедри германської філології, декан факультету РГФ; Захист відбудеться 15 листопада 2001 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім.Дисертація являє собою дослідження політичного виступу як типу тексту, його різновидів, їх загальних і специфічних ознак, на матеріалі виступів німецьких політичних діячів новітнього часу, тобто текстів, що відносяться до офіційної політичної комунікації ФРН. Дисертаційне дослідження почасти заповнює цей пробіл, а також продовжує розробку проблем типології текстів у їхньому структурно-змістовому вираженні, розглядає текст як комунікативний механізм, що і визначає актуальність роботи. Визначальною рисою процесу комунікації в політиці є його спрямованість на адресата з метою домогтися перлокутивного ефекту - спонукати аудиторію до суспільно-політичної реакції. Дослідження проводиться з позицій прагмалінгвістики, з одного боку (тому що в якості основних факторів, що формують мовні показники політичного виступу (далі ПВ), виступають його адресат, інтенція автора і комунікативна ситуація), і лінгвістики тексту - з іншого, тому що кожний виступ - це завершений, специфічно структурований текст, який має ряд інваріантних характеристик, що виділяють його з інших типів тексту. Основними методами дослідження є прагмалінгвістичний, що дає можливість виявити навмисність підходу до вибору мовних засобів адресантом; функціонально-аналітичний, що розглядає текст як єдність аргументативних, змістових і мовних елементів, які реалізують інтенцію автора і спрямовані на досягнення бажаного впливу на адресата; а також описово-порівняльний, семантико-структурний, структурно-стилістичний і кількісний методи.С особливою увагою лінгвісти вивчають вживання мови в різноманітних політичних інститутах і організаціях, у засобах масової комунікації, різнобічно описується типологія політичних текстів, запозичуються методи із суміжних дисциплін, актуальними виявляються аналіз прагматичного аспекту, теорія мовних актів, поняття зразків/фреймів, за якими створюється політичний текст, подальша класифікація сфер використання мови політики (у парламенті, на ТБ, під час передвиборної кампанії), діахронічні дослідження, лінгвістичний аналіз мови різноманітних партій, рухів і громадських організацій (Й. У цьому ж розділі виявляється характер звязку мови і політики і визначаються функції мови в політиці. Відповідно до місця реалізації виступу (парламент, вибори, зїзд), у політичному виступі можна виділити парламентський виступ (виступи в парламенті регламентуються особливими правилами; крім того, існують відмінності у виступі міністра, депутата, канцлера), передвиборний виступ, партійний виступ, привітальний, святковий виступ (присвячений памяті когось - памятний і новорічний/різдвяний виступ). Комунікативний акт реалізації ПВ має деякі загальні характеристики, властиві всім ПВ: адресант добре підготовлений, має манускрипт виступу і використовує виступ для зміцнення своїх позицій; комунікація первісно являє собою усні, безпосередньо відтворені офіційні політичні виступи; між адресантом і адресатом не існує локальних і часових барєрів. Таким чином, у сучасному ПВ ланцюжок комунікативного акту подовжено, тому що адресант поданий, як правило, двома фігурами: спічрайтер, тобто власне автор тексту, що для адресата завжди залишається анонімним, і політик, який озвучує цей текст і якому офіційно приписується авторство.