Політичне відчуження людини в сучасних теоріях політичного лібералізму - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі політології Львівського національного університету імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України). Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Кирилюк Федір Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри політології кандидат політичних наук, доцент Остапець Юрій Олександрович, Вищий державний навчальний заклад «Ужгородський національний університет», декан факультету суспільних наук, доцент кафедри політології Захист відбудеться 8 червня 2011 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: вул. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул.Діалектика людської субєктивності (трансцендентних світів) і людської потреби в соціальності, що виникає з інтенцій до створення домінантних соціальних форм, породжує явище відчуження людини. Утім і в тих, і в тих дослідженнях простежуються прагнення знайти оптимальне співвідношення субєктивного і соціального, яке було б взаємоприйнятне, якщо не для всіх, то принаймні, для більшості людей, і одночасно залишало меншості можливість для розвитку, а отже, подолання чи максимального нівелювання відчуження людини. Дослідження проблеми відчуження людини в політико-філософському вимірі вкрай актуальне, тому що не тільки відкриває можливість дослідження оптимальних співвідношень субєктивного і соціального в акті буттєвої співдії, але й забезпечує методологічний потенціал виходу на проблему сутності самої буттєвості відчуження людини як такої. Мета дослідження передбачає виконання таких завдань: - різнобічно дослідити та окреслити основні підходи до дослідження проблеми політичного відчуження людини на підставі обраного методологічного апарату і визначити поняття відчуження людини; · показано, що обєктивне відчуження людини - це відносини між людиною та різноманітними її творіннями, в основі яких лежить ідея, що людина творить певні речі, які, набуваючи власного існування, стають чужими, навіть ворожими до людини; Обєктивне політичне відчуження людини найповніше проявляється себе в межах права, на основі якого створюються права людини, політичних інституцій, скажімо, держави, влади і політичних відносин та інших обєктивних творінь людини, зокрема ринку, економіки, продукції тощо;У Розділі 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження політичного відчуження людини в лібералізмі» проаналізовано з політико-філософського погляду проблему відчуження людини, а також сутність сучасного лібералізму з політичного погляду. Обґрунтовано необхідність і розроблено механізми використання дискурс-аналізу як методології дослідження проблеми відчуження людини в сучасному лібералізмі. У підрозділі 1.1 «Стан дослідження проблеми відчуження людини» за хронологією проаналізовано підходи до розуміння відчуження людини, починаючи від праць філософів Древнього Китаю та Греції до праць сучасних дослідників. Зокрема, не вивчено питання звязку між проблемою відчуженням людини й лібералізмом, критика якого викликала потребу в ґрунтовному аналізі проблеми відчуження. Лібералізм під гаслом свободи людини втягнув у сферу політики різноманітні царини суспільного життя - економіку, державне управління, соціальні відносини та інститути, міжнародні стосунки, тим самим підпорядкувавши їх людині.На основі комплексного дослідження і міждисциплінарного підходу, що містить інтерпретаційні методи, властиві філософії, психології, а також політичній науці, базуючись на дослідженнях проблеми відчуження людини Г. Сімена, в роботі наведено власне розуміння відчуження людини - це специфічне ставлення людини до субєкта (предмета) відчуження, що характеризується переживанням (відчуттям) його як уже іншого, що володіє перманентною здатністю поглинати інші сутності, і тим самим «віддаляти», створює себе чужим, небезпечним для людини-творця. В роботі визначено, що людина надалі є ідейно-теоретичною основою сучасного лібералізму. Обєктивне відчуження людини - це специфічні відносини між людиною та її творіннями, що характеризуються здатністю людини творити речі, які набувають власного існування і навіть стають чужими. Політичні інституції, різноманітні сфери людської активності (економіка, релігійне життя) щораз більше підпадають під визначення обєктивного відчуження як сфери, що хоч і перебуває у внутрішній єдності з Людиною, проте є чужою для неї.

Основний зміст дисертації

У висновках підсумовано одержані в дисертаційній роботі результати відповідно до поставленої мети та завдань: 1. На основі комплексного дослідження і міждисциплінарного підходу, що містить інтерпретаційні методи, властиві філософії, психології, а також політичній науці, базуючись на дослідженнях проблеми відчуження людини Г. Гегеля, К. Маркса, Е Фромма, а також на основі аналізу праць сучасних дослідників відчуження людини, зокрема соціологічного підходу М. Сімена, в роботі наведено власне розуміння відчуження людини - це специфічне ставлення людини до субєкта (предмета) відчуження, що характеризується переживанням (відчуттям) його як уже іншого, що володіє перманентною здатністю поглинати інші сутності, і тим самим «віддаляти», створює себе чужим, небезпечним для людини-творця.

2. Показано, що лібералізм не зумів залишитися одним-єдиним, давши можливість створення великої кількості корегуючих теорій. Незважаючи на це, він зберіг незмінність ідеологічних максим. Лібералізм нині є однією з найбільш поширених ідеологічних систем, що надалі розвивається. Проте, попри видозміни в розвитку, лібералізм залишив у собі метод відчуження як особливу форму творення чужорідних форм інститутів, що наділені людською сутністю. В роботі визначено, що людина надалі є ідейно-теоретичною основою сучасного лібералізму. Проте це вже не людина початку ХХ ст., що потребувала свободи власного розвитку з домінантною економічною складовою. Людина XXI століття дедалі більше протистоїть самій собі, власним винаходам і безсиллю боротися з екологічними проблемами та науковим розвитком.

3. На основі аналізу наукового доробку К. Маркса та його послідовників виокремлено два види відчуження людини: субєктивне й обєктивне. Кожне з них має різну природу походження, проте спільну характеристику - створення бачення предметів як іншого - у нейтрально-позитивному значенні цього слова. Обєктивне відчуження людини - це специфічні відносини між людиною та її творіннями, що характеризуються здатністю людини творити речі, які набувають власного існування і навіть стають чужими. Найкращим прикладом обєктивного відчуження є право. Незалежно існуючи й маючи багаторічну історію формування, право дає змогу перебувати в стані постійного спостерігача, що забезпечує контроль і арбітраж між іншими субєктами відносин. Політичні інституції, різноманітні сфери людської активності (економіка, релігійне життя) щораз більше підпадають під визначення обєктивного відчуження як сфери, що хоч і перебуває у внутрішній єдності з Людиною, проте є чужою для неї. Субєктивне відчуження характеризується внутрішньою схильністю людини відмовлятися від власної причетності до політичного поля, переживання людиною зближення й віддалення від нього. Комфортність перебування людини в політичному полі вимагає визнання чи сприйняття норм, правил тощо. Внутрішня незгода з ними спричиняє бажання змін і невизнання правил, що існують.

4. На основі методології дискурс-аналізу виділено три основні сфери-рівні політичного дискурсу: політичний домен, ідеологія та «суспільний ґрунт». На рівні політичного домену яскраво виявляється відчуження в постійному зниженні активності людини в політичній діяльності, важливим показником якого є низька явка на виборах. Означено позитивний і негативний вплив політичного дискурсу відчуження людини в сучасних теоріях лібералізму на сучасну людину, суспільство, державу. На рівні політичного домену відбувається процес зменшення повноважень і можливостей впливу людини. Створюючи наддержавні утворення, що формуються не прямими виборами, а через представників національних держав, людина не має можливості безпосередньо впливати на них. Вони, своєю чергою, наділяють себе повноваженнями обмежувати людську свободу, створюючи додаткові регулятивні правила. Відчужена інституція, яка, згідно із суспільним договором, не отримувала права делегувати повноваження іншим органам, на сьогодні фактично обмежує людську свободу. У цьому контексті яскравим прикладом може слугувати неприйняття Конституції ЄС і дуже важкий процес ратифікації Конституційного договору. Він хоча й успішно завершився, проте яскраво засвідчив небажання людей обмежувати власні права задля цілей, відмінних від економічних, що безпосередньо впливають на рівень життя. Саме тому більшість повноважень інституцій ЄС мають суто економічних характер, а політичні, тим паче культурні та освітні, цілі залишаються в межах повноважень національних держав.

5. На рівні ідеології запропоновано обмежити експерименти з генномодифікованим плодом, тому що це може призвести до зміни спонтанності в людському творенні на спланованість. А отже, батьки отримають додаткову відповідальність перед дітьми, що може кардинально вплинути на зміну стосунків у суспільстві, де може виникнути ситуація природної нерівності, а це суперечить одному з головних принципів лібералізму, що всі люди народжуються рівними.

6. На рівні «суспільного ґрунту» ліберальна теорія прагне подолати відчуження методами створення нової обєднавчої ідеї - ідеї науки пізнання заради виживання. Внесення науки в політичний домен і піднесення її до рангу загальної ідеї дає можливість по-новому розглянути питання людської відповідальності.

1.Чайковський Я. Між тимчасовістю та універсальністю: пошук суті лібералізму в сучасній американській політичній думці / Ян Чайковський // Вісник СЕВДТУ : зб. наук. пр. Політологія - 2006. - Вип. 77 - С. 81-88.

2.Чайковський Я. Політичний дискурс як теорія та метод дослідження / Ян Чайковський // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : зб. наук. пр.- Львів : Вид. Національного університету «Львівська політехніка», 2006. - Вип. 18. - С. 218-223.

3.Чайковський Я. Проблема політичного дискурсу в теорії Теу ван Дейка / Ян Чайковський // Вісник Львівського університету. Сер. Філософські науки. - 2007. - № 10. - С. 306-317.

4.Чайковський Я. Обєктивний дискурс відчуження людини в концепціях англійського лібералізму XVII ст. / Ян Чайковський // Вісник Львівського університету. Сер. Міжнародні відносини. - 2008. - Вип. 5. - C. 120-127.

5.Чайковський Я. Переосмислення проблеми відчуження людини в соціально-економічній теорії К. Маркса / Ян Чайковський // Науковий Вісник Ужгородського університету. Сер. : Політологія. Соціологія. Філософія. - 2009. - Вип. 11. - С. 75-80.