Концепція політичного управління соціально-трудовими конфліктами як засобу підтримання суспільної стабільності на оптимальному рівні. Динаміка соціально-трудових конфліктів і стратегія управління ними. Діагностика виникнення соціально-трудових конфліктів.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИМИ КОНФЛІКТАМИ ЯК ФАКТОР СУСПІЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІКонфлікти у сфері соціально-трудових відносин виступають одним із основних чинників впливу на рівень суспільної стабільності будь-якої демократичної держави і значною мірою впливають на характер розгортання політичних процесів. Тому завдання відтворення ефективної системи політичного управління конфліктами, безпосередньо в сфері соціально-трудових відносин, формування механізмів узгодження суспільних інтересів, що спроможні гарантувати стабільний еволюційний розвиток держави, запобігати масштабним внутрішнім потрясінням і забезпечувати соціальний мир та спокій визначають актуальність теми даного дослідження. Необхідними передумовами сталого економічного розвитку держави, утвердження в суспільстві соціальної злагоди, громадського миру і демократії виступають вдосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління, запровадження нових підходів до підвищення дієвості соціального партнерства, розвиток співробітництва та взаємодії представницьких органів сторін соціально-трудових відносин. Суспільно-політичне життя нагально потребує розробки методології дослідження і практичного застосування конструктивних шляхів розвязання конфліктів у галузі соціально-трудових відносин, вирішення їх за допомогою третьої сторони, методів ефективного застосування переговорного процесу, використання примирних процедур, запобігання конфліктам та їх профілактику. визначити динаміку соціально-трудових конфліктів, причини загострення соціально-політичної напруженості та особливості діагностики конфліктів в українському суспільстві;Головним чином це повязано із процесами переходу від адміністративно-командної системи, де конфлікти у суспільстві здебільшого придушувалися, до демократичної та правової держави, конфлікти якої вже неможливо придушити, а потрібно вирішувати цивілізованими шляхами відповідно до чинного законодавства. Так, недостатня увага приділялась сутності і протиріччям сучасного стану системи управління конфліктами в соціально-трудових відносинах, не визначені головні шляхи реформування політичної системи управління конфліктами у галузі соціально-трудових відносин як складової частини суспільної стабільності демократичної держави. Для реалізації поставлених завдань і досягнення мети наукової роботи використовувались також такі методи дослідження: політологічний аналіз офіційних джерел та наукової літератури для встановлення факторів, які впливають на процеси перебігу та управління соціально-трудовими конфліктами; аналітико-синтетичний метод для систематизації, порівняння, інтерпретації джерел, синтезу теорії і практичної діяльності із метою узагальнення досвіду світового розвитку і впровадження ефективної системи політичного управління конфліктами в соціально-трудовій сфері. У підрозділі 2.1 “Динаміка соціально-трудових конфліктів” зазначається, що на стадії свого зародження соціально-трудовий конфлікт має прихований для зовнішнього спостерігача характер. У підрозділі 3.2 “Політико-правові методи управління соціально-трудовими конфліктами” автор доводить, що конфлікти у сфері соціально-трудових відносин у період переходу до ринкової економіки можна кваліфікувати як соціально-політичні виходячи із наступних підстав: усі вони, як правило, відбуваються з приводу політики держави: економічної, бюджетно-фінансової, приватизації, банкрутства (санації) підприємств, соціальної, трудової, включаючи питання зайнятості; прямо чи опосередковано, побічно соціально-трудові конфлікти повязані з певними діями (рішеннями) чи бездіяльністю на рівні владних структур (так, наприклад, політичні рішення по реструктуризації вугільної промисловості викликали страйки не тільки у вугільній промисловості, але й у ряді інших); соціально-трудові конфлікти відбуваються при наявності рефлексії про соціальне партнерство, в рамках системи соціального партнерства, де третьою стороною виступають інститути виконавчої влади на центральному, регіональному і місцевому рівнях, і при наявності її механізмів - угод із соціально-трудових відносин і колективних договорів.