Характеристика розвитку та сучасного стану русинського руху на Закарпатті. Основні вимоги політичного русинства, його підтримку ззовні, загрози для цілісності України. Розвиток етнокультурних та етнополітичних процесів. Рух русинів на Закарпатті.
Аннотация к работе
Ізмаїльський факультет Одеської національної морської академіїЗ огляду на неконсолідованість українського етносу та зовнішні політичні впливи з самого початку 1990-х років почали проголошуватися різні ідеї трактування деяких регіональних груп українського народу (слобожан, новоросів Півдня та ін.) та етнографічних груп українського етносу (лемків, поліщуків, гуцулів, бойків, русинів та ін.) як окремих етносів. На території автономії державною мовою стала українська мова, а поряд з назвою “Підкарпатська Русь” офіційно вживалась назва “Карпатська Україна”, самостійність котрої було проголошено 15 березня 1939 р. Водночас політизація питання у вигляді так званого політичного русинства - вимог визнання русинів окремим народом, протиставлення русинів українцям, утворення автономної республіки, навряд чи відповідають справжнім інтересам українців-русинів та уособлюють прагнення більшості мешканців Закарпаття. Радикальні елементи русинських культурно-освітніх організацій, що утворювалися паралельно з такими ж організаціями інших етнічних спільнот краю, максимально політизували відроджену ними ж проблему самоідентифікації українців/русинів. Але, незважаючи на величезну інформаційну підтримку, яку прихильникам політичного русинства надавали закордонні та деякі українські засоби масової інформації, за даними перепису 2001 р. менше одного відсотка закарпатських українців (лише 10090 осіб) задекларувало приналежність до русинства, причому більшість з них проживала на відносно невеликій території області (у містах Ужгороді, Мукачевому та в Свалявському районі), а 31% з них задекларував рідною українську мову [13, с.
Список литературы
1. Dashkevych Ya. Etnichni psevdomenshyny v Ukrayini / Ya. Dashkevych // Etnichni menshyny Skhidnoyi i Tsentral’noyi Yevropy. Komparatyvnyy analiz stanovyshcha ta perspektyv rozvytku. - K., 1994.
2. Mahochiy P. Rusyns’ke pytannya / P. MAHOCMY // Politychna dumka. - 1999. - №6. - S.31-34.
3. Nel’ha O. Teoriya etnosu / O. Nel’ha. - Kyyiv: Tandem, 1997.
4. Zakarpattya v etnopolitychnomu vymiri. - K.: IPIEND imeni I. F.Kurasa NAN Ukrayiny, 2008.
5. Mahochiy P. Istoriya Ukrayiny / P. Mahochiy. - Kyyiv, 2007.
6. Mayboroda O. Etnoprofesiyna struktura ukrayins’koho suspil’stva: tendentsiyi zmin ta yikhniy vplyv na mizhetnichni vidnosyny / О. Mayboroda // Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsional’nykh doslidzhen’ NAN Ukrayiny. - K., 2005. - Vyp.27. - S.30-48.
7. Dronov M. Rusinskaya tema v sovremennoj Rossii / М. Dronov // Nash ches’ko-rusins’kyj kalendar - 2001. - Uzhgorod, 2000.
10. Yarmolenko M. I. Rehional’ni osoblyvosti etnokul’turnykh protsesiv v Ukrayini u radyans’ku i postradyans’ku doby: Monohrafiya / Mariya Yarmolenko. - Lviv, 2012.