Влада як соціальний феномен, центральна категорія політичної науки. Поняття, еволюція, структура влади. Політична легітимність, панування, визначення її як право, здатність, можливість впливу. Центри і розподіл влади. Влада і власність. Психологія влади.
Аннотация к работе
Контрольна робота з дисципліни: «Політологія» Тема контрольної роботи: „Політична влада” Зміст контрольної роботи 1. Поняття влади 2. Влада як соціальний феномен 3. Політична влада - державна влада 7. Влада і власність 11. Поняття влади Суттєвою ознакою усезагального інтересу, його визначальною рисою є те, що він є єдиною підставою, необхідною і достатньою засадою застосування сили в суспільній взаємодії, надання законності пануванню, морального виправдання обмеженню свободи людей владою - тобто легітимації цієї влади, панування. Усезагальний інтерес тут, за словами Макса Вебера, є тією справою, слугуючи якій політик прагне влади і удається до влади. Він може слугувати цілям національним або ж загальнолюдським, соціальним та етичним або ж культурним, світським чи релігійним, він може спиратися на глибоку віру в прогрес... або ж відкидати такий гатунок віри, він може зазіхати на служіння ідеї або ж намірятися служити зовнішнім цілям повсякденного життя, принципово відхиляючи вищезазначені зазіхання, - але якась віра має бути у наявності завжди. Інакше... З нею повязано чимало понять і термінів, вживаних у політичному лексиконі, приміром, автократія - самовладдя, аристократія - влада знаті, бюрократія - влада чиновників, демократія - влада народу, меритократія - влада здібних, найгідніших, охлократія - влада натовпу, партократія - влада партії, плутократія - влада багатих (від імені грецького бога багатства Плутоса), теократія - влада духівництва, технократія - влада фахівців, тімократія - влада майновитих, анархія - безвладдя, монархія - єдиновладдя, олігархія - правління невеликої групи людей. Заведено ототожнювати владу з пануванням і визначати її як право, здатність і можливість впливати на когось, примушувати до певних дій, розпоряджатися поведінкою і навіть самим життям людей за допомоги примусу, закону, авторитету тощо. Ф. Ніцше (1844-1900) у праці «Воля до влади» категорично стверджував, що єдина гідна людини цінність - це найбільша кількість влади, яку вона в змозі засвоїти. Системний підхід ґрунтується, на похідності влади від соціальної системи, а не від міжособистісних відносин, і розглядає її як функціональну здатність соціальної системи самореалізовуватись виконанням зобовязань, прийнятих перед суспільством. Французький політолог М. Дюверже відзначає двоїстість влади: з одного боку, вона є інструментом панування одних груп суспільства над іншими, з іншого - ефективним засобом інтеграції і забезпечення соціальної солідарності всіх членів суспільства. 3.Еволюція влади Влада за своєю регулятивною сутністю соціальна, тобто вона виникає і виявляється лише в суспільстві.