Зміст поняття "політична віра" і її властивості. Вплив політичної віри на демократичну трансформацію авторитаризму і тоталітаризму. Механізми її впливу на трансформацію українського суспільства. Взаємозв"язок між політичною вірою і темпом демократизації.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукЦей процес є складним і багаторівневим явищем, тому недостатньо вивченими залишаються зміни у площині політичних вірувань та їх впливу на демократизацію. Особливе значення має аналіз трансформаційних процесів через призму функціонування політичної віри, в якому виникають конфлікти цінностей, ідеалів і норм поведінки, а також мають місце такі явища, як політичний нігілізм і абсентеїзм, що призводить не тільки до дестабілізації політичної системи, а й до неможливості утвердження демократичного режиму. Для вирішення поставлених завдань автором було використано такі методи: порівняльний метод застосовувався при аналізі політичної віри як чинника трансформації тоталітаризму та авторитаризму, а також при зіставленні політичної віри, довіри, переконання. Методи моделювання та ідеалізації використовувались під час дослідження механізмів впливу як на політичну віру, так і політичної віри на демократизацію сучасного суспільства. Завдяки моделюванню було розкрито залежність темпів демократизації відповідно до політичної віри еліти та народу.Перший розділ "Політична віра як обєкт наукових досліджень" присвячений аналізу літератури, огляду західних і вітчизняних підходів до проблеми віри як чинника трансформації суспільства, а також зясовується сутність політичної віри, її основні види та функції, відмінність політичної віри від довіри. "Сутність, структура та функції політичної віри" політична віра представлена як сукупність особисто набутих, емоційно пережитих і визнаних політичних ідеалів, цінностей і норм поведінки, що виявляються у політичних переконаннях, очікуваннях і довірі. У розділі виокремлено ряд відмінностей між політичною вірою та довірою, а саме: довіра спрямована на певний субєкт політики, а віра містить в собі як очікування щодо субєкта, так і сподівання реалізації певних ідеалів та ідеологічних програм; довіра виступає інтерсубєктивним (міжособистісним) явищем, у той час, як віра є інтрасубєктивною (внутрішньоособистісною); політична віра є більш стійким утворенням, ніж довіра. "Функціонування політичної віри в умовах трансформації тоталітаризму та авторитаризму" автор відзначає, що становлення недемократичних режимів зумовлене прагненням більшості зняти особисту відповідальність за політичний процес, що проявляється у визнанні авторитету вождя чи політичного лідера, а також у відсутності (ліквідації) інститутів громадянського суспільства; вірою у можливість встановлення порядку в державі за умови підтримання влади, що відображається у розширенні повноважень силових структур; вірою у необхідність забезпечення безпеки шляхом мілітаризації. "Механізми впливу політичної віри на демократизацію суспільства" зазначається, що складність дослідження віри як чинника демократизації, обумовлена зміною самої віри у процесі демократизації.Віра протягом досить довгого проміжку часу виступала обєктом досліджень в галузі філософії, релігієзнавства та психології, проте не було приділено належної уваги розгляду віри як чинника політичних трансформацій. Американська традиція звертається до віри в політиці крізь призму концепту “громадянської релігії", користуючись поняттям демократичної віри, що може існувати як у лоні протестантизму, так і поза ним. Відмінності між політичною вірою та довірою полягають у тому, що: довіра спрямована на певний субєкт політики, а віра містить в собі як очікування щодо дій субєкту, так і сподівання на реалізацію певних ідеалів та ідеологічних програм; довіра завжди передбачає наявність обєкта довіри, яким виступає певний субєкт політики - вона має інтерсубєктивний характер, політична віра є індивідуальним явищем і потребує носія певних політичних поглядів, а також є більш стійким утворенням. Класифікація політичної віри передбачає виокремлення: на основі критерію ідеологічної спрямованості - консервативної, ліберальної, соціалістичної, комуністичної та інших видів політичної віри; на основі уявлення про найоптимальніші способи здійснення влади - демократичної та недемократичної політичної віри; залежно від носія - індивідуальної та колективної; відповідно до субєкта політики - елітарної та масової; за рівнем усвідомлення - усвідомленої та неусвідомленої політичної віри. Розкрито зміст шести авторських моделей взаємозалежності політичної віри та темпу демократизації відповідно до вірувань правлячої еліти та народу, міри консолідованості еліти, домінуючої політичної культури народу.
План
1. Основний зміст дисертації
Вывод
політичний авторитаризм тоталітаризм демократизація
У висновках підсумовані результати, отримані при проведенні дисертаційного дослідження, що полягають у наступному.
Віра протягом досить довгого проміжку часу виступала обєктом досліджень в галузі філософії, релігієзнавства та психології, проте не було приділено належної уваги розгляду віри як чинника політичних трансформацій. В межах сучасної європейської традиції політична віра розглядається як така, що виникає на основі релігійної віри в результаті секуляризації суспільного життя. Американська традиція звертається до віри в політиці крізь призму концепту “громадянської релігії", користуючись поняттям демократичної віри, що може існувати як у лоні протестантизму, так і поза ним.
Політична віра є сукупністю особисто набутих, емоційно пережитих та визнаних політичних ідеалів, цінностей і норм поведінки, що виявляються у політичних переконаннях, очікуваннях та довірі. Вона містить як раціональні, так й ірраціональні компоненти, є динамічним утворенням, не існує відокремлено від субєкта, формується шляхом усвідомлення політичних процесів та зовнішнього впливу. До структури політичної віри слід віднести предмет та зміст віри, а також спосіб вірування. У залежності від конкретної ситуації політична віра виконує функції: стабілізаційну, санкціонуючу, регулятивну, евристичну, компенсаторну та мотивуючу. Відмінності між політичною вірою та довірою полягають у тому, що: довіра спрямована на певний субєкт політики, а віра містить в собі як очікування щодо дій субєкту, так і сподівання на реалізацію певних ідеалів та ідеологічних програм; довіра завжди передбачає наявність обєкта довіри, яким виступає певний субєкт політики - вона має інтерсубєктивний характер, політична віра є індивідуальним явищем і потребує носія певних політичних поглядів, а також є більш стійким утворенням.
Класифікація політичної віри передбачає виокремлення: на основі критерію ідеологічної спрямованості - консервативної, ліберальної, соціалістичної, комуністичної та інших видів політичної віри; на основі уявлення про найоптимальніші способи здійснення влади - демократичної та недемократичної політичної віри; залежно від носія - індивідуальної та колективної; відповідно до субєкта політики - елітарної та масової; за рівнем усвідомлення - усвідомленої та неусвідомленої політичної віри.
Основними характеристиками тоталітарного політичного режиму є повний контроль держави над усіма сферами суспільства, функціонування державної ідеології та політичних міфів, що обумовлюють позитивне ставлення до майбутнього, спрямованість до перемоги, визначення спільного ворога, проголошення рівності всіх громадян даної країни.
Сформовані у народу політичні вірування не суперечать одні одним, не виникає когнітивного дисонансу у пізнанні політичної дійсності. Людина в тоталітарному суспільстві звільнена від прийняття політичних рішень, відчуває захист з боку держави та ідентифікує себе з нею. Тому трансформації тоталітаризму в бік демократії завжди передує певна обєктивна подія: поява або втрата політичного лідера, стрибок у технологічному розвитку, зміна способу виробництва чи модернізація, в результаті чого неможливе подальше використання встановлених методів здійснення влади.
Політичні вірування еліти, в першу чергу, залежать від її інтересу, що зменшує вплив ірраціональної складової, на відміну від вірувань народних мас. Основним інтересом правлячої еліти є збереження влади, тому демократичні перетворення для неї є вкрай небажаними. Як наслідок, перехід відразу від тоталітаризму до демократії є практично нездійсненним. Зміна тоталітаризму характеризується відсутністю єдності всередині правлячої еліти або появою сильної контр еліти, для якої властива демократична віра. Навіть за умови зміни правлячої еліти на демократично налаштовану і наявності у народу демократичної віри встановлення демократії одразу буде неможливим через відсутність соціального досвіду демократичних взаємодій. Демократизація авторитаризму характеризується амбівалентністю змісту політичної віри як на рівні індивідуальної свідомості, так і всередині соціальних груп, що спричиняє утворення парадоксів демократії і такого явища як “презентизм". На кожному етапі демократизації авторитаризму існує небезпека зупинки цього процесу, що спричинена зневірою та розчаруваннями у принципах демократії як з боку правлячої еліти, так і народу.
Розкрито зміст шести авторських моделей взаємозалежності політичної віри та темпу демократизації відповідно до вірувань правлячої еліти та народу, міри консолідованості еліти, домінуючої політичної культури народу. Встановлено, що демократизація буде прискореною за умови консолідованої політичної еліти, активістської культури та наявності демократичної віри у народу і еліти. Досить швидко відбуватимуться демократичні зміни за вище названих умов, але при домінуванні підданської культури у народу. При неконсолідованій еліті з домінуванням демократичних цінностей та наявності демократичної віри у народу демократизація може бути швидкою, сповільненою, повільною та зупиненою в залежності від типу політичної культури. Повільними зміни будуть при консолідованій еліті з демократичною вірю та підданською культурою народу з недемократичною вірою. В інших випадках демократизація зупиниться.
Механізм впливу політичної віри на процес демократизації включає такі етапи: виникнення та вербалізація політичного ідеалу; самоорганізація прихильників того чи іншого політичного ідеалу; ідентифікація індивідів з групою однодумців; активна діяльність по досягненню окресленого ідеалу; взаємопідтримка у спільних переконаннях; закріплення змін (інституційне оформлення нового політичного режиму); реалізація ідеалу (він завжди є бажаним, але ніколи не здійснюється на практиці в повному обсязі).
Демократична трансформація передбачає не тільки створення нових політичних інститутів, а й утвердження правил їхнього функціонування. Інституційне формування демократії передбачає домінування відповідних цінностей у суспільстві та наявність віри у необхідність створення даних інститутів. Політична віра також впливає на мотивацію дотримання та порушення правил політичної взаємодії.
Проаналізувавши процес демократизації в Україні, слід зазначити, що він здійснювався за принципом маятника. По черзі змінювались наступні моделі взаємозвязку змісту віри та демократизації: друга модель, що характеризується відносно консолідованою демократично налаштованою правлячою елітою у поєднанні з підданською політичною культурою, що призвело до повільних, проте демократичних перетворень - в період президентства Л. Кравчука та перший термін Л. Кучми; шоста модель, для якої властива відсутність консолідованості в середині правлячої еліти разом із підданською політичною культурою та недемократичною вірою народу, що детермінувало тимчасову зупинку демократизації під час другого терміну президентства Л. Кучми; третя модель з її першим варіантом розвитку - це консолідована політична еліта з недемократичною вірою в поєднанні з активістською політичною культурою демократично налаштованого населення призвели до зміни правлячої еліти - про що свідчить “помаранчева революція"; другий варіант розвитку пятої моделі (неконсолідована правляча еліта з підданською політичною культурою демократично налаштованого народу - спричинили повільні зміни) - період правління В. Ющенка; також для українського суспільства характерною була четверта модель (консолідована еліта з недемократичними віруваннями та підданська культура народу з відсутністю демократичної віри) - що призвело до зупинки демократизації в період президентства В. Януковича.
Активізація політичної віри відбувалась під час виборчих процесів. Значна частина українського суспільства вірила у передвиборчі обіцянки, тому довіра до керівників держави завжди була високою після виборів. Однак пізніше (з інтервалом в 1-2 роки) рівень підтримки вибраного курсу знижувався. Також слід відмітити відсутність єдності у політичних переконаннях у середовищі правлячої еліти, що гальмувало демократизацію. Проте, демократія, хоча і формально, але стала цінністю та ідеальною метою, в яку час від часу вкладався різний зміст. Відбувались інституційні зміни в структурі державного управління та громадянського суспільства, проте вони так і не почали працювати на користь демократичних ідей, що можна пояснити відсутністю досвіду їхнього функціонування. При цьому, досить швидко виникали нові неформальні практики взаємовідносин держави та громадянського суспільства, що розвивало корупційні схеми. Залишаючись у стані переходу, в українському суспільстві завжди домінувала харизматична легітимність влади, на відміну від раціонально-легальної, яка є необхідною умовою функціонування демократії.
Іншими чинниками, що перешкоджали трансформаційному процесу були: спекулювання на темі регіональних розбіжностей, що не дало можливості сформуватись національній ідеї та ідентичності; відсутність політичної волі у питаннях зміни парадигми соціалізації - держава не почала виховувати свідомих українців та формувати свій позитивний імідж як на внутрішньополітичній, так і на зовнішньополітичній арені. Щодо механізму впливу політичної віри на процес становлення демократичного режиму, то на різних етапах відбувалась корекція суспільно значущих цінностей та ідеалів, що позначилось на відсутності цілісної стратегії державного розвитку та неможливості переходу до наступного етапу демократичних перетворень. Хоча на деяких стадіях трансформації українського суспільства можна прослідкувати самоорганізацію громадян навколо демократичного політичного ідеалу і навіть перехід до етапу активної діяльності, проте це не мало системного характеру та було недовготривалим через відсутність взаємопідтримки у досягненні запланованих змін та зневірі у можливість досягнення окресленого ідеалу.
Список литературы
1. Супруненко О. М. Сутність та роль політичної віри в суспільстві / О. М. Супруненко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна “Питання політології". - Харків, 2009. - № 839 - С. 163-169.
2. Супруненко О. М. Комунікаційні аспекти трансформації політичної віри в сучасному суспільстві / О. М. Супруненко // Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. - Київ, 2009. - № 2. - С.159-164.
3. Супруненко О.М. Основні напрями та механізми впливу політичної віри на демократичну трансформації суспільства / О. М. Супруненко // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць . - К.: Віруан, 2010. - Випуск 36. - С. 390-398.
4. Косьмій О. М. Вплив політичної віри на демократичну трансформацію суспільства / О. М. Косьмій // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - К.: Віруан, 2010. - Випуск 40. - С. 377-386.
5. Супруненко О.М. Роль віри в політиці / О. М. Супруненко // Дні науки філософського факультету - 2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007): Матеріали доповідей та виступів. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет", 2007. -С. 101-103.
6. Супруненко О.М. Політична віра як складова політичних процесів / О. М. Супруненко // Шевченківська весна. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Логос, 2008. - Ч. 1. - С. 235-236.
7. Супруненко О.М. Роль політичної віри та інтересів у громадянському суспільстві / О. М. Супруненко // Актуальні проблеми філософії: Суспільство, політика, культура: Матеріали XXXVIII наукової конференції професорсько викладацького складу, аспірантів і студентів (21-24 квітня 2008 р.) / Тавр. ун-т ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009. - Вип. 5. - С. 76-78.
8. Супруненко О. М. Роль політичної віри в процесі демократизації авторитаризму / О. М. Супруненко // Людина. Світ. Суспільство. Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2009): Матеріали доповідей та виступів. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет", 2009. - Ч. ХІ., С. 164-165.
9. Супруненко О.М. Політична віра як чинник актуалізації демократичних цінностей / О. М. Супруненко // Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства: Збірник наукових праць /ред. колегія: Ю.М. Бардачов - голова, В.Ф. Цвих, Ф.Г. Семенченко та ін. / Херсон. нац. техн. ун-т. - Херсон: вид-во “Олді плюс", 2010. - С.169.
10. Супруненко О. М. Механізми впливу політичної віри на процес демократизації / О. М. Супруненко // Шевченківська весна. Матеріали міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - К.: Логос, 2010. - Вип. 8. - С. 401-403.
11. Супруненко О. М. Політична віра як умова функціонування демократичного режиму / О. М. Супруненко // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010): Матеріали доповідей та виступів./ Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет", 2010. -Ч. Х. - С. 153-155.
12. Косьмій О. М. Трансформація змісту політичної віри в умовах демократизації українського суспільства / О. М. Косьмій // Дні науки філософського факультету - 2011: Міжнародна наукова конференція (20-21 квітня 2011): Матеріали доповідей та виступів./ Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет", 2011. -Ч. 9. - С. 34-35.