Політична складова діяльності католицької церкви (ХІ–ХV ст.) як функція інституту церкви - Дипломная работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД Політична складова діяльності католицької церкви (ХІ-XV ст.) як функція інституту церквиХристиянство ніколи не хотіло бути безтілесною, спіритуалістичною релігією, яка не грає ролі в історії, у формуванні людського суспільства. Так що історія християнства, зокрема, католицької церкви тісно переплелася з світовим історичним процесом. Дослідження політичної діяльності католицької церкви у Середньовіччі є актуальним, оскільки саме християнська церква (католицька, православна, протестантська), має великий вплив не лише на духовний стан суспільства, але також на політику світових держав. Існує небезпека обєднання церкви і держави. А оскільки в історії все-таки існують закономірності і паралелі ось чому важливо на прикладі політичної діяльності католицької церкви у ХІ-XV ст. усвідомити, що собою представляла ця складова, що було її рушійною силою, за яких обставин і в яких історичних умовах вона розвивалася.історія політичний католицький церкваІсторія народів Західної Європи та католицької церкви теж знайшла своє відображення у численних джерелах. Якщо в ХІІ - на початку ХІІІ ст. переважали аннали, де в основному висвітлювалися локальні, переважно церковні події, а самі твори характеризувалися схематизмом, то згодом вони все більше витісняються хронічками, авторами яких нерідко були й світські люди, що володіли ширшим кругозором, ніж їхні попередники - анналісти [19, c. Хроніки відзначилися більшою докладністю в описі подій, а їхні автори не лише викладали факти, але й прагнули дати їм власну інтерпретацію, хоча звісно, крізь призму церковно-релігійних понять і образів. Хроніки ХІІ-XV ст. відзначилися вірою в чудеса, боже провидіння, відсутністю критики джерел. Серед них «Діяння бога через франків» (початок ХІІ ст.), автором якого був учений абат Гіберт Ножанський; «Падіння Константинополя» одного з вождів Четвертого хрестового походу, амєнського рицаря Роберта де Кларі [30, c.Наукову літератури з даного питання можна поділити на дві великі групи: історія середньовічного суспільства та історія середньовічної католицької церкви. Для розуміння процесів, які відбувалися у середньовічній історії Європи між католицькою церквою та тодішньою світською владою важливим є вивчення загального розвитку історії суспільства даного періоду. Для розуміння політичних процесів, які відбувалися у середньовічній історії Європи між католицькою церквою та тодішньою світською владою важливим є вивчення загального розвитку історії суспільства даного періоду. Книга побудована за хронологічним принципом що дає можливість простежити зміни досліджуваних ним категорій: ставлення людей до часу, релігії, праці, права та інших обєктів, що спричиняють вплив на ментальності [58, c. У добу Просвітництва важливість вивчення історії середньовічної католицької церкви в рамках теології стає загальновизнаною, але оскільки церкву в той час прийнято було розглядати в якості одного з численних людських установ, вивчення її відзначено подвоєним прагненням до наукової обєктивності.Джерельна база з історії римської католицької церкви періоду з XI-XV ст. дуже велика та різноманітна. Ці джерела допомагають нам побачити стан Західноєвропейського світу саме у XI-XV ст. Важливим джерелом з історії політичної історії папства і церкви були папські грамоти, що з XIV ст. зазвичай називалися буллами, а також акти церковних соборів, які зростають кількісно з XV ст. у період соборного руху. Результатом цієї діяльності виступають памятки канонічного права, а саме відредагований «Звід канонічного права» папи Григорія ІХ. В історіографії дослідження проблеми можна виділити декілька груп: історія середньовічної католицької церкви та історія середньовічного суспільства.Церковний рух за реформу, яка була спрямована на ліквідацію анархії всередині церкви і на зміцнення централізованого управління, був тією самою зміною. Тому відновлення авторитету папи, який тим самим міг перешкодити устремлінням зміцнілих німецьких єпископів до самостійності, було в інтересах імператора. Будучи папою, він рішуче підтримував церковну реформу і імператора. Він підтримував папу на папському престолі приблизно протягом двадцяти років, перш ніж став папою у 1073 році, а з 1073 року до смерті в 1085-му сам володів тією владою, яку зміг передати в руки єпископа римського, ще коли знизу підтримував папство. Згідно з другим пунктом, імператор повертає папі відібрані ним під час боротьби за інвеституру володіння і суверенні права, а також (пункт 3) взагалі всі церковні блага і майно; в пункті 4 він обіцяє примиритися з папою і з церквою.На початок ХІ століття католицька християнська церква предстає, як слабкий і сильно залежний від світської влади інститут, який негайно потребував внутрішніх реформ для збереження свого авторитету. У цей складний для церкви час виникає чернецький рух на посилення папської влади та зміцнення морального становища духівництва.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ З ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ (ХІ- XV СТ.)

1.1 Джерельна база

1.2 Історіографія проблеми

РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ В ДІЯЛЬНОСТІ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У ХІ - XV СТ

2.1 Причини реформ католицької церкви у ХІ ст. та їх вплив на розширення сфери її діяльності

2.2 Прояви політичної функції церкви у відносинах з світською владою Західної Європи у ХІІ-ХІІІ ст./

РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ВЛАДИ МОНАРХІВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ У XIV- XV СТ.

3.1 Криза римо - католицької церкви як наслідок її політичної діяльності

3.2 Реформаторські собори 1409-1449 рр.

3.3 Боротьба католицької церкви за політичну незалежність у період Ренесансу 1447-1521 рр.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерельна база з історії римської католицької церкви періоду з XI -XV ст. дуже велика та різноманітна. Представлена вона наративними джерелами. Найважливішими з яких є - аннали, хроніки, історії. Ці джерела допомагають нам побачити стан Західноєвропейського світу саме у XI -XV ст. Яскравіше побачити формування світоглядних позицій європейського суспільства.

Важливим джерелом з історії політичної історії папства і церкви були папські грамоти, що з XIV ст. зазвичай називалися буллами, а також акти церковних соборів, які зростають кількісно з XV ст. у період соборного руху. Діяльність соборів, відображена також у численних листах учасників соборів, у дипломатичних донесеннях, інструкціях послам, памфлетах.

Біографій пап - діячів католицької церкви, є одними з центральних джерел у висвітлені саме політичної діяльності церкви. Результатом цієї діяльності виступають памятки канонічного права, а саме відредагований «Звід канонічного права» папи Григорія ІХ.

Щодо історіографії діяльності римо - католицької церкви XI - XV ст. то вона має давню історію. В історіографії дослідження проблеми можна виділити декілька груп: історія середньовічної католицької церкви та історія середньовічного суспільства. Кожна з них характеризується специфічністю в підходах та оцінках даного історичного явища. Історія католицької церкви середньовічного періоду є обєктом дослідження багатьох зарубіжних істориків вже з XV ст. Так досліджується вона і багатьма сучасними західними науковцями. Серед них можна виділити угорського вченого Є. Гергея, який показує роль інституту папи на поширення політичного впливу католицької церкви. Р. Скальфи у своїй роботі виділяє основні етапи розвитку римської церкви. Історія середньовічного суспільства була предметом дослідження, як серед зарубіжних істориків так і серед радянських істориків-медієвістів. Серед західних істориків саме представники школи «Анналів» Марк Блок, Жак Ле Гофф досліджували світогляд середньовічної людини і тим самим суспільства загалом. Яскравим представником серед істориків, які досліджували стан середньовічного суспільства можна виділити А.Я. Гуревича. Він особливу увагу приділяє взаємовідносинам між духівництвом, як представником Бога на землі та населенням середньовічної Європи. Також досліджував масову свідомість та вплив церкви на неї найчастіше для власних інтересів.