Дослідження історії формування політичної системи Сполучених Штатів Америки в різні періоди її функціонування. Визначення її правових засад та їх вплив на сучасне функціонування. Виконавча, законодавча та судова влада США. Роль політичних партій.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА Інститут суспільства Кафедра всесвітньої історії Напрям підготовки - 6.030205 Країнознавство Освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр КУРСОВА РОБОТА «Політична система США: ґенеза, правові засади, структура та сучасне функціонування» Терещук Юлія Миколаївна, студентка групи КРб-1-13-4.0д Київ - 2015 Зміст Вступ 1. Структура 3.1 Виконавча влада 3.2 Законодавча влада 3.3 Судова влада 4. Сучасне функціонування 4.1 Сучасний конституціоналізм 4.2 Політичні партії Висновки Список використаних джерел Вступ Темою дослідження є політична система Сполучених Штатів Америки. Українська держава потребує вивчення досвіду багатонаціональних та полікультурних країн світу, адже має низку характерних особливостей етнополітичного та регіонального характеру, що зумовлюють специфіку її політичного розвитку. Але насамперед, американська політична система справляє значний вплив на формування політичних систем значної кількості країн, зокрема тих, які знаходяться під її безпосереднім впливом. До таких держав, без сумніву, відноситься США. З початком революції вперше в американській історії нижчі та середні шари білого населення зайняли ( для еліти це було повною несподіванкою ) самостійну політичну позицію та стали успішно впливати на політичну владу.[8] У всіх штатах були схвалені республіканські конституції. А федералісти зійшли з історичної арени в результаті політичних помилок за період англо-американської війни 1812-1815 рр.[8] Переродження республіканців з ліберально-демократичної партії, яке спиралося на коаліцію різноманітних соціальних шарів, в партію капіталістичної еліти , яка обслуговувала інтереси верхнього класу, було, в свою чергу, зумовлене фундаментальними соціально-економічними здвигами 1860-1870 рр.[16] В прогресивну еру були схвалені різноманітні соціально-економічні та політичні реформи. Серед них виділялася XVI поправка до Конституції США, яка ввела федеральний податок та закон Клейтона, який з одного боку посилював антимонополістичні заходи по відношенні до об’єднань бізнесу, а з іншого боку, виводив із сфери дії антимонополістичного законодавства об’єднання робочих.[9] Отже, розглянувши цей етап становлення політичної системи Сша можна сказати, що 20-ті роки стали епохою тріумфу індивідуалістичного капіталізму, а економічні успіхи сприяли вкоріненню серед американців консервативних настроїв, які, в сіою чергу, сприяли відродженню моделі політичної влади, яка була характерною для останньої чверті ХІХ ст. 1.2 З 1930-х років до наших днів В епоху після рузвельтського «нового курсу» зміцнилися інституціональні, нормативні, та процесуальні основи демократії. Прикладом такої міри стала зміна в 1992 р. виборчих округів в штаті Південна Кароліна, в результаті чого чорношкірим виборцям була забезпечена більшість в двох нових округах, від яких були негайно обрані два чорношкірі депутати в палату представників Конгресу США.[17] Важливими демократичними заходами стали ХХІV поправка до Конституції США, яка заборонила утискати надання виборчого права з уплатою якого-небудь податку, та ХХVІ поправка, яка знизила віковий ценз до 18 років.[18] На сучасному етапі різко зросла роль такого специфічного американського демократичного механізму, як праймериз ( висування кандидатів на виборчі державні посади самими виборцями). Нагадаю її відому, яка співпадає з класичною, формулу, яку виголосив Авраам Лінкольн: «правління народу, безпосередньо народом та для народу».[18] Як же йде справа щодо реального впливу на владу і участю в ній народу, під яким класична демократична формула розуміє більшість суспільства?. У результаті Конституцію країни було прийнято і підписано 39 делегатами з 50.[4] Нова Конституція мала три джерела: по-перше, ідеї французького просвітництва ХVІІІ ст., передусім Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеске; по-друге, британські традиції парламентаризму, верховенства закону, свободи особистості, що набули свого оформлення в теоріях Т. Гоббса і Дж. Локка; по-третє, власний історичний досвід молодих американських колоній і штатів, відображений в ідеях Т. Джефферсона, Дж. Медісона, А. Гамільтона та інших батьків-засновників.[5] Маючи таку солідну теоретичну базу, Конституція не стала сухим документом, зрозумілим лише політикам. Вона складається з 7 статей, які, у свою чергу, мають частини (розділи).[29] Перші три статті встановлюють форми влади: законодавчу (Конгрес, що складається із Сенату і Палати представників), виконавчу (президент) і судову (Верховний суд). Стаття 4 визначає відносини між штатами, а також між штатами і федеральним урядом. Конституція 1787 р. закріпила федеральний устрій союзної держави з набагато сильнішим урядом, системою поділу влади по горизонталі (законодавча, виконавча і судова) і вертикалі (федерація - штати), а також з постом президента, який наділявся всією повнотою виконавчої влади.[23] Це порівняно короткий документ. У Конституції США, а саме в статті 4 затверджується: Сполучені Штати гарантують кожному шта