Дослідження механізмів функціонування виконавчої, законодавчої та судової влади - складових елементів політичної системи Індонезії. Опис партій та громадських організацій, представлених в парламенті. Історія формування правової культури Індонезії.
Аннотация к работе
Політична система Індонезії ПЛАН ВСТУП 1. Загальна характеристика політичної системи та умов її функціонування в Індонезії 1.1 Теоретичні аспекти функціонування політичної системи 1.2 Загальна характеристика Індонезії, як середовища функціонування політичної системи 2. Характеристика елементів політичної системи Індонезії 2.1 Виконавча влада та механізм її реалізації 2.2 Законодавча влада та механізм її реалізації 2.3 Судова влада та механізм її реалізації 3. Загальна характеристика правової системи як середовища функціонування політичних інститутів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Політична система - впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя суспільства. Особливе місце серед діючих у політичній системі суспільства організацій посідають партії. Конституція 1945 відновлена 5 липня 1959. Більше 30 років (1966-1998) президент Сухарто керував в умовах режиму проголошеного їм нового порядку, привласнивши собі вирішальне слово в управлінні країною. Сухарто призначав військових міністрами, суддями Верховного суду, губернаторами провінцій, главами адміністрацій округів і навіть сільськими старостами. Близько 20% депутатських місць у парламенті, провінційних і окружних законодавчих зборах виділялися військовим, і в тих районах, де проурядова партія Голкар була не в змозі завоювати більшість, наявність депутатів від офіцерського корпуса незмінно зміцнювало її позиції. Реформатори зажадали усунути військових із законодавчих інстанцій і розширити склад Ради народних представників за рахунок Народного консультативного конгресу для того, щоб зробити непрямі вибори президента більше демократичними. Останні зміни в конституції набули чинності в 2004. Відповідно до конституційних реформ а внесених змін, що вступили в силу в 2004, Народний консультативний конгрес втратив значення вищого представницького органа влади й був перетворений у парламент, що складається із двох палат - Ради народних представників і Рада регіональних представників.