Стан наукового вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії. Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем. Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні засади вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії 1.1 Стан наукового вивчення політичної системи Республіки Грузія 1.2 Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем 1.3 Підходи до вивчення політичного режиму держави Розділ 2. Специфіка політичної системи Грузинської Республіки 2.1 Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади 2.2 Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади 2.3 Особливості недержавних елементів політичної системи Розділ 3. Головну силу національного руху являло студентство Тбіліського державного університету. Піднесення національного руху відбувалося і в інших містах Грузії: Кутаїсі, Батумі, Сухумі і т. д. Разом із демократичними перетвореннями в країні, в доповненнях до Конституції містилися цілком неприйнятні пункти, що мали на меті не допустити розвал Радянської імперії. Значна частина суспільства вимагала заміни формулювання зазначених пунктів та відновлення права вільного виходу республік зі Радянського Союзу. З 4 квітня 1989 року в Тбілісі мітинги протесту перед Будинком Уряду прийняли постійний характер. Мітингувальники вимагали скасування автономії Абхазії. Політичні партії та організації, що залишилися в Національному Форумі в травні 1990 року під керівництвом Георгія Чантурія та Іраклія Церетелі скликали Національний Зїзд Грузії і прийняли рішення про проведення виборів Національного Конгресу. Процес трансформації політичної системи Грузії відбувався нерівномірно в зв’язку з тим, що тривалий час при владі знаходилися представники комуністичної номенклатури, крім того, ця держава була в складі Радянського Союзу. Це сприяло значному впливу президента на інші гілки влади, що не могло не позначитися на процесі трансформації. Початкові пояснення слабкості партійного розвитку в Грузії можна знайти в ряді соціологічних та інституціональних факторів, таких, як спадщина радянського комунізму, підвладність грузинському президенту, і виборча система [4, 147]. Існування партії влади, яка підконтрольна президенту є однією з характерних рис режимів із авторитарними нахилами, і це особлива відмінна риса політики в багатьох колишніх радянських республік. Незважаючи на конституційні гарантії громадянських і політичних прав, Грузія продовжує бути гібридною системою, де парламент, лояльний президентові, не стримує авторитарні тенденції, що проявляються виконавчою владою. У політичній науці існує багато теорій політичних систем: системного аналізу (Д. Істон, Г. Алмонд); кібернетичний підхід (К. Дойч); соціальна (Т. Парсонс); зовнішньополітична (Г. Пауелл, М. Каплан) [24, 154].