Політична коректність: концептуальні основи та технологічні прийоми - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. політична коректність досвід американський Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Оганісян Михайло Сергійович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри державного управління і місцевого самоврядування. Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Пойченко Анатолій Михайлович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, директор; Захист відбудеться “11” жовтня 2005 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, Київ-11, вул.Вивчення феномена політичної коректності дає можливість правильно орієнтуватися в особливостях моделей політичної поведінки сучасного західного суспільства. У сучасному українському політичному дискурсі активно використовується термін “політична коректність”. При цьому саме поняття “політична коректність”, на наш погляд, належить до мало розроблених категорій української політичної науки. Серед принципів такої єдності називають толерантність, культурне різноманіття, а також політичну коректність. Дослідження виконано в рамках планової комплексної наукової теми “Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні” (номер державної реєстрації 0102U002865) відділу теоретичних та прикладних проблем політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.Перший розділ дисертації - “Аналіз досліджень з проблематики політичної коректності та дефініцій терміна” - присвячено історіографії проблематики політичної коректності та дослідженню наукових визначень політичної коректності. “Аналіз дефініцій терміна “політична коректність”” проведено порівняльний аналіз існуючих визначень, що дало можливість уточнити загальні та специфічні підходи щодо визначення терміна “політична коректність”. Аналіз показав, що термін “політична коректність” (“political correctness”) є семантично неоднозначним і вживається у сучасному північноамериканському суспільстві, як мінімум, у чотирьох значеннях: а) політична коректність як технологія (форма соціальної поведінки) розвязання конфліктів шляхом перегляду змісту освітніх програм та відмова від використання в суспільній лексиці образливих виразів стосовно тих соціальних груп, що зазнають дискримінації (або зазнавали її в минулому) і виступають проти цього; б) як ідеологічна програма (сукупність деяких концепцій, принципів, ідей, гіпотез), що лежить в основі цієї технології. Серед тих, хто розглядає ідеологічні основи політичної коректності, деякі видання повязують політичну коректність з лібералізмом, а інші - з системою прогресивно-ортодоксальних поглядів; в) як політичний рух, що здійснив (або здійснює) реалізацію цієї ідеологічної програми в сфері, насамперед, освіти, суспільно-політичної лексики наприкінці ХХ століття в США. Під концептуальними основами доктрини політичної коректності розуміється уявлення про особистість, суспільство та суспільні цінності, які визначають поведінку індивіда, принципи сприйняття суспільного світу та засоби формування його картини з точки зору політичної коректності.Аналіз показав, що термін “політична коректність” є семантично неоднозначним. Він вживається у чотирьох значеннях: політична коректність як технологія, як ідеологічна програма (сукупність деяких концепцій, принципів, ідей, гіпотез), як політичний рух, як іронічне позначення курйозних результатів застосування технології заміни образливих термінів нейтральними словами і виразами (евфемізмами). У результаті проведеного аналізу автор дійшов висновку, що до концептуальних основ політичної коректності варто зарахувати таке: - суспільний ідеал у доктрині політичної коректності подано у вигляді гармонійного безконфліктного суспільства. доктрина політичної коректності містить екологічні мотиви останніх десятиліть, а її суспільний ідеал припускає гармонійне співіснування людини з тваринним і рослинним світом; у розумінні моделі формування картини соціального світу в доктрині політичної коректності акцент робиться на провідній ролі суспільно-політичної лексики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Висновках” узагальнено основні результати дослідження та сформульовано рекомендації, які зводяться до такого.

1. Аналіз показав, що термін “політична коректність” є семантично неоднозначним. Він вживається у чотирьох значеннях: політична коректність як технологія, як ідеологічна програма (сукупність деяких концепцій, принципів, ідей, гіпотез), як політичний рух, як іронічне позначення курйозних результатів застосування технології заміни образливих термінів нейтральними словами і виразами (евфемізмами).

2. Можна констатувати, що пострадянська література не містить науково-політологічного аналізу феномена політичної коректності, її концептуальних та технологічних аспектів.

3. Проведене дослідження показало, що доктрина політичної коректності в США не дістала завершеного концептуального оформлення. Автором даної роботи започаткована спроба на основі різноманітних джерел реконструювати ключові елементи цієї політичної доктрини. У результаті проведеного аналізу автор дійшов висновку, що до концептуальних основ політичної коректності варто зарахувати таке: - суспільний ідеал у доктрині політичної коректності подано у вигляді гармонійного безконфліктного суспільства. Вихідною посилкою тут виступає теза про визнання рівності людей незалежно від їхньої раси, етнічної та гендерної належності, сексуальних орієнтацій, розумового чи фізичного здоровя;

- доктрина політичної коректності містить екологічні мотиви останніх десятиліть, а її суспільний ідеал припускає гармонійне співіснування людини з тваринним і рослинним світом;

- у розумінні моделі формування картини соціального світу в доктрині політичної коректності акцент робиться на провідній ролі суспільно-політичної лексики. Мова розглядається як спосіб комунікації й одночасно як засіб формування уявлень про соціальний світ. Ключовим тут є те, що суспільна лексика створює специфічну реальність - уявлення про характер суспільних відносин. Засоби масової інформації через мову здійснюють своєрідний контроль над соціально-політичною реальністю, а тому несуть і певну відповідальність за стан її сприйняття населенням країни. Саме тут масмедіа можуть відігравати вирішальну роль - формувати образ “інших” не як опозицію “не ми”, а “інших”, що є частиною “нас”. Вони можуть допомогти позбутися психологічного навантаження, упереджень, стереотипів, у тому числі суджень, що спираються на соціальний, історичний, завжди відносний досвід.

4. Аналіз технологічних аспектів політичної коректності показав таке. Місією політичної коректності є збереження цілісності, єдності політичної державоутворюючої спільноти. Метою - створення умов для запобігання і ліквідації дискримінації стосовно великих суспільних груп. У США такими групами стали, перш за все, афроамериканці, мешканці США латиноамериканського походження, жінки, сексуальні меншини, інваліди. Технологічні прийоми були використані в трьох основних сферах громадського життя: суспільно-політична лексика, освіта, працевлаштування. В суспільно-політичній лексиці використовуються прийоми “табуювання” і “евфемізація” образливих виразів. В освіті - прийоми “знайомство”, “табуювання”, а також прийом “створення режиму сприятливих умов”. При найнятті на роботу також використовувався прийом “створення режиму сприятливих умов” (квотування).

5. Політична коректність - це етикет толерантності і один із засобів компенсації майнової та інших видів нерівності людей.

6. Можна зробити таке узагальнення: політична коректність є політичним принципом утримання від вербальної і невербальної агресії стосовно соціокультурних та етнічних груп суспільства, які відчувають дискримінацію, і заснована на цьому принципі технологія обмеження, попередження і помякшення соціально-політичних конфліктів. Реалізація цього принципу на практиці покликана сформувати специфічний стиль соціальної поведінки, що сприяє в конкретних історичних умовах збереженню цілісності державоутворюючої спільноти.

На підставі проведеного аналізу автор вважає за доцільне сформулювати деякі рекомендації щодо запровадження світового досвіду: · Було б доцільним ввести в практику українського життя принцип політичної коректності, у відповідності з яким визнається необхідність відмови від використання образливих виразів і дій стосовно різних етнічних, расових, соціально-культурних груп, особливо тих з них, які зазнали дискримінації в недавньому історичному минулому. Завдання полягає в тім, щоб привчити людей до політкоректності в стратегічному сенсі, для збереження миру у великій системі й у довгостроковій перспективі.

· Було б корисним, на наш погляд, ініціювати розроблення кодексів мовної поведінки для політиків, викладачів та студентів вищих навчальних закладів, стилістичних посібників, довідників зі стилю й слововживання для засобів масової інформації, а також підготовки відповідних статей у тлумачних словниках. Разом з тим необхідно вести моніторинг змін у суспільно-політичній і побутовій лексиці та їх впливу на суспільну й групову свідомість з метою вироблення відповідних рекомендацій. При цьому такі кодекси повинні мати етичний, а не нормативно-правовий характер.

· В окремих регіонах компактного проживання представників неукраїнського етносу шкільні підручники з окремих дисциплін викликають певне неприйняття. Варто переглянути діючі шкільні підручники з точки зору новітньої політичної культури. Зміст та мова навчальних посібників мають бути такими, що не пригнічують етнічної самосвідомості учнів, виховують повагу до культури і традицій інших народів, сприяють розвитку взаєморозуміння і дружби між дітьми різного етнічного походження. Ввести освітні програми, які дають систематичне уявлення про особливості культурних груп і меншин у сучасній Україні (етнонаціональні групи, інваліди, віл-інфіковані, представники різних конфесіональних груп тощо). Розробити концепцію соціальної реклами, спрямованої на ліквідацію й запобігання дискримінації стосовно певних соціальних груп.

1. Колтунов О. Ю. Політична коректність як феномен політичної культури: історіографія питання // Наукові записки: Збірник. - К.: ІПІЕПД, 2003. - С. 159-170. - Сер. “Політологія і етнологія”; Вип. 24.

2. Колтунов О. Ю. Політична коректність: аналіз дефініцій // Наукові записки: Збірник. - К.: ІПІЕПД, 2004. - С. 339-345. - Сер. “Політологія і етнологія”; Вип. 26.

3. Колтунов О. Ю. Концептуальні основи технології політичної коректності // Актуальні проблеми політики: Збірник наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2004. - С. 361-370.

4. Колтунов А. Ю., Оганисян М. С. Политическая корректность как технология формирования межэтнической толерантности (на опыте США) // Идентичность и толерантность в многоэтничном гражданском обществе: Материалы 3-го Междунар. семинара. - Алушта, 2004. - С. 106-110.