Політична концепція фашизму - Курсовая работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ФАШИЗМУ 1.1 Умови та причини виникнення фашизму 1.2 Історія фашизму до кінця ІІ Світової війни 1.2.1 Історія фашизму в Італії 1.2.2 Історія фашизму в Німеччині 1.2.3 Історія фашизму в інших країнах 1.3 Неофашизм РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФАШИЗМУ ЯК ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ 2.1 Визначення поняття фашизм 2.2 Ідейні принципи фашизму 2.3 Механізм фашистської держави 2.4 Економічна політика фашизму ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Вступ Люди не можуть жити, не памятаючи уроків своїй історії. Тільки на підставі досвіду, пройденого народом, будуються сьогоднішній і завтрашній день. Людство не може забути звірства фашистів, їх жахливі злочини, здійснені в Радянському Союзі, Польщі, Франції та інших країнах. Як не парадоксально, але факт: маючи досвід Другої світової війни, сучасне суспільство не взмозі повністю захистити себе від рецидивів фашизму. Через стільки років після перемоги над Гітлером зявляються скінхеди творять беззаконня, використовують явно фашистську символіку, простежується та ж ідеологія. 1) Порівняльний (компаративний) метод - цей метод використаний при зображенню відмінностей всередині фашистської ідеології, на прикладі Італії та Німеччини. 3) Соціально-психологічний метод - за допомогою цього методу досліджено, чому саме в таких країнах, як Італія та Німеччина зародився фашизм. Ранні ідеологи фашизму напередодні Першої світової війни епатували публіку ніцшеанськими ідеями і закликали переробити світ і людину засобом відкинення моральних принципів. В жовтні 1922 року італійські фашисти прийшли до влади, їх лідер (дуче) Б. Муссоліні зайняв посаду прем’єр-міністра. Спочатку здається дивним, як могло статися так, що в Німеччині та Італії, в одних з найбільш культурно розвинених країнах, фашизм зміг не лише виникнути, а й заполучив стільки прихильників. Але досліджуючи ситуацію в тогочасних Італії і Німеччини можна виділити основні причини, котрі сприяли появі і встановленню даного політичного режиму: l загальнонаціональні кризи, які зачіпили у тій чи іншій мірі усі суспільні прошарки і групи, і які накалили до межі соціальні суперечкі; l послаблення реальної влади лідерально-демократичної держави, її неспроможність запропонувати і реалізувати ефективні шляхи виходу з кризи; l послаблення міжнародних позицій цих країн, аж до їх національного приниження, як це мало місце у випадку з Німеччиною, яку змусили підписати Версальський мирний договір; l наявність впливових лівих партій (комуністичної, соціал-демократичної), які лякали революційною перспективою не лише крупних капіталістів, а й середній клас; l наявність у фашистських рухів харизматичних лідерів, які вміло маніпулювали масами, обіцяючи вивести країну з кризи шляхом швидких і рішучих дій; l розчарування суспільства в ліберальних і демократичних цінностях; l нестабільність, яка породжувала націоналістичні, мілітаристські та завоювальницькі настрої l підтримка фашистів крупною буржуазією, котра розраховувала використати фашистські організацї в якості зручного тимчасового способу в боротьбі з ворогами. Одночасна наявність усіх цих факторів дозволила фашизму отримати розповсюдження в Європі в 20-30-х роках, втягнути більшість країн в найбільш масштабну і кровопролитну війну. Англія і США були не проти відновлення воєнно-економічного потенціала Німеччини, щоб не допустити французької гегемонії у Європі і, головне, спрямувати агресивні амбіції фашизму на схід з перспективою війни між Німеччиною і СРСР. Наступним кроком в становленні фашизму стало створення Організації фронтовиків «Бойові загони» («Fasci di combattimento»), заснованої Муссоліні в Мілані 23 березня 1919 року, яка прийняла політичний стиль Даннунцио за зразок. 7 листопада 1921 року Муссоліні зумів обєднати свій рух в Національну фашистську партію і за вражаюче короткий час організувати масовий рух, який вже на початку 1921 року налічував майже 200 000 осіб.