Комплексний розгляд політичної комунікації як системно організованого соціального явища. Основні шляхи розбудови позитивного іміджу політика. Політична комунікація як об’єкт суспільного дослідження. Вплив соціального середовища на політичну сферу.
Аннотация к работе
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукРобота виконана на кафедрі галузевої соціології Київського національного університету ім. Науковий керівник: доктор філософських наук, ПРОФЕСОРГАВРИЛЕНКО Іван Миколайович, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи, м. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Іванов Валерій Феліксович, Київський національний університет ім. Захист відбудеться “08” червня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м.У зазначених обставинах представники різних сфер, а в науці - окремих напрямів наукової діяльності ведуть пошуки засобів удосконалення як шляхів демократизації суспільного життя взагалі, так і підвищення ефективності комунікативних дій і, звісно, політичної комунікації зокрема. Аналогічно такий невідємний елемент політики, як політична комунікація, теж постає обєктом наукового дослідження стосовно ряду її характеристик, які достеменно встановити можна тільки завдяки залученню комплексу дисциплін суспільствознавчого спрямування. Оскільки з кожним десятиліттям комунікативні технології стають все більш витонченими, латентними за своїми задумами та втіленнями, відомі нам спроби соціологів системно окреслити політичну комунікацію ще не знайшли свого повноцінного оформлення, що й спонукає здобувача включитися в розробку цієї проблематики в межах дисертації. Названі методи були застосовані до такого матеріалу: наукова література суспільствознавчих наук, що безпосередньо повязана з темою; спеціальна соціологічна література, присвячена комунікативній проблематиці; література, доробок у якій було залучено для більш повного розкриття змісту такого соціального явища, як політична комунікація (комунікативістика, іміджелогія, семіологія, звязки з громадськістю тощо). На тлі раніше суто описових рис сучасної комунікативної ситуації поглиблено аналіз її характеристик, зокрема, виявлено, що вона стає більш інтегрованою в соціальну структуру; зникає відмінність між інтерперсональною, масовою та соціогруповою інтеракцією, бо політична комунікація набуває самостійного значення у справі здійснення маніпулятивних та консенсуальних впливів на масову свідомість; водночас зростає інформаційна компетентність адресата, що призводить до ускладнення структури політичної комунікації, більшої витонченості у формуванні соціальних образів політичних субєктів.Не вистачало фундаментальних досліджень ґенези й розвитку політичної комунікації, хоча вже ряд філософів історико-матеріалістичного спрямування інтерпретував соціальні відносини як комунікацію у відносинах між політичними субєктами. Разом з тим ідеологічні тенденції розвитку суспільства сприяють, з одного боку, технологіям здійснення стратегічних впливів у сфері соціальної комунікації внаслідок перенесення конкурентних відносин в інформаційний обмін, а з іншого, завдяки тим самим тенденціям домінування норм демократії та громадянського суспільства в значній частині світового інформаційного простору створюють засади для розвитку моделі переконуючої консенсуальної комунікації, яка вирішує ту саму проблему здійснення впливу, орієнтуючись на потреби та цілі всіх учасників комунікації. Соціальна комунікація між політичними субєктами в розумінні її як живої системи є інтенційним процесом, що у способах здійснення може набувати як маніпулятивного, так і консенсуального характеру, що зумовлено прагненням досягти відповідних цілей комунікації, а все це позначається на способі функціонування соціальних образів політичних субєктів. Зміни у структурі зберігання інформації закладають нові можливості для мультимедієвізації соціальних образів політичних субєктів, а отже, здійснення системності її впливів на свідомість у політичній комунікації. Сучасна комунікативна ситуація характеризується поглибленням потреби здійснення впливів у комунікації за допомогою соціальних образів політичних субєктів завдяки демократизації суспільних цінностей, що неминуче розглядається як висококонкурентне за генезисом демократичного здійснення соціальних взаємодій, комерціалізації медійної сфери.Тому такий невідємний елемент політики, як політична комунікація, епізодично постає обєктом наукового дослідження стосовно ряду її соціологічних характеристик. Саме тому, незалежно від того, якими засобами безпосередньо в конкретний момент часу здійснюється вплив між субєктами та як він підкріплений певними ресурсами, він завжди повязаний з комунікацією як актом передачі сигналів.