Висвітлення й аналіз соціальної основи становлення еліти. Визначення ролі у цьому процесі козацтва, шляхти, поспільства й духовенства. Характеристика структури й функціональних компетенцій урядової та регіональної еліт, значного військового товариства.
Аннотация к работе
Політична еліта в роки Національної революції XVII століття: соціальні джерела формування, структура та циркуляціяЗ початку революції її лави поповнювалися не лише вихідцями з козацтва, як було перед тим, але й через «покозачення» найбільш енергійними й здібними представниками селян, міщан, шляхти і духовенства. Припускаємо, що саме із значкових товаришів у новостворюваних сотнях і полках формувалися старшинські кадри. козацтво шляхта еліта Старшини зі спадкоємного й «старовинного» козацтва розглядали себе носіями лицарської корпоративної «етики та світогляду», а відтак не приховували погордливого ставлення до старшин-«неофітів». У Білій Церкві з 38 осіб, що були носіями 25 шляхетських прізвищ у переліку 991 козака, натрапляємо тільки щонайбільше на десяток носіїв (з 25 Григорєвих до шляхти умовно віднесли як максимум 8 осіб, бо це прізвище було вельми поширеним серед козаків і міщан - з 120 городян налічувалося 6 Григорєвих) 4-х прізвищ. Зростання питомої ваги шляхти серед генеральної старшини і полковників окреслюється після Батозької битви 1652 р., а з 1655 р. її вплив на політику гетьмана різко посилюється (імовірніше всього, у звязку з його прагненням сформувати клан зі впливових освічених посадовців з-поміж шляхти та осіб переважно з родинного кола та свояків), а з 1657 р.