Виникнення та мета існування Української Гельсінської Спілки. Діяльність дисидентського руху та громадсько-політичної організації УГС як відображення політичної думки України 60-80-х років XX ст. Національно-демократичний характер ідей дисидентів.
Аннотация к работе
Під час перебування в Західній Україні вони обговорювали з українськими дисидентами можливість створення організації для контролю за дотриманням прав людини в Україні. В українських дисидентів був і власний досвід такої діяльності, повязаний зі створенням у грудні 1971 р. громадського комітету захисту Ніни Строкатої-Караванської. Через два дні до групи приєднався колишній генерал-майор Радянської армії, українець за походженням, Петро Григоренко. УГГ ставила завдання ознайомити широкі кола української громадськості з Декларацією прав людини, сприяти виконанню Гельсінських угод, домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси, створення незалежного npec-агентства, інформування світової громадськості про факти порушень на терені України Декларації прав людини та гуманітарних статей, прийнятих нарадою у Гельсінкі. Виникнення УГС було вмотивоване в Декларації відверто й переконливо: «Як показав досвід 66-річного перебування України у складі СРСР, ні уряд УРСР, який насправді ніколи не був суверенним урядом, а тільки виконавчим органом центральної влади, ні Комуністична партія України, що є всього лиш регіональним підрозділом КПРС, не могли і здебільшого не бажали захистити населення України від тотального голоду, від варварського нищення продуктивних сил та інтелектуального потенціалу нації, від денаціоналізації українців та неросійських меншостей, від штучної зміни етнічного складу населення України».По-перше, політична думка України 60-80-х років XX ст. знайшла свій вияв у діяльності дисидентського руху та Української Гельсінської спілки. На їх діяльність вплинули антикомуністичні виступи у країнах так званого «соціалістичного табору», розпад світової колоніальної системи на рубежі 50-60-х pp., розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою 1948 р. та з 1963 р. розповсюдженою в Україні «Загальною декларацією прав людини». Їх ідеї мали національно-демократичний характер, підкреслювалася необхідність національної самовизначеності українців.
Вывод
Проаналізувавши наукову літературу з даної проблематики, я прийшов до таких висновків.
По-перше, політична думка України 60-80-х років XX ст. знайшла свій вияв у діяльності дисидентського руху та Української Гельсінської спілки. На їх діяльність вплинули антикомуністичні виступи у країнах так званого «соціалістичного табору», розпад світової колоніальної системи на рубежі 50-60-х pp., розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою 1948 р. та з 1963 р. розповсюдженою в Україні «Загальною декларацією прав людини».
По-друге, суспільно-політичні погляди дисидентів стосувалися, перш за все, виходу України з СРСР, надання їй статусу незалежної, демократичної, соборної держави. Їх ідеї мали національно-демократичний характер, підкреслювалася необхідність національної самовизначеності українців. Також, вважливими є ідеї представленні УГС. В них відтворюється необхідність захищати права та свободи як людини, так і націй.
По-третє, всі ідеї, висунені як представниками усіх течій дисидентського руху, так і учасниками Української Гельсінської спілки, мали своє вирішальне значення для подальшого розвитку України. Їх ідеї не були чимось абсолютно новим, адже схожі погляди мали і представники націоналізму початку століття, вони лише підкреслювали той стан речей, який необхідно було змінити докорінно. Звичайно, можна вважати, що саме завдяки інакомислячим було розвалено СРСР, але все ж більшість дослідників наполягає на тому, що вони стали тією силою, яка підштовхнула систему, що вже і так розвалювалася на очах.
Список литературы
1. Декларація Української Громадської групи сприяння виконання Гельсінських угод // Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9 т. Т. 8.:40-ві - 80-ті роки XX ст.: Дніпро, 2001.
2. Зайцев Ю. Дисиденти // Молодь України. - 1995. - січень-червень.
3. Зайцев Ю.Д. Дисиденти: опозиційний рух 60-ті - 80-ті рр.. // Сторінки історії України: XX ст: Посібник для вчителя / За ред.. С.В. Кульчицького; Упоряд: В.П. Шевчук, А.А. Чуб, Н.А. Дехтярьова. - К.: Освіта, 1992.
4. Лісовий В. Дисидентський рух [Електронний ресурс].
5. Українська гельсінська група: до 30-річчя створення. Історія. Документи / Упор. О. Зінкевич, В. Овсієнко. - К.: Смолоскип, 2006. - 128 с.
6. Центральний державний архів громадських обєднань України (Далі - ЦДАГОУ). - Ф. 1. - Оп. 11. - Спр. 1766.