Політична боротьба як форма взаємовідносин соціальних сил в умовах утвердження державності сучасної України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЗахист відбудеться “15 ”лютого 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В дисертації вперше у вітчизняній науковій думці здійснено філософсько-політологічний аналіз феномену політичної боротьби на основі системного підходу до суспільної діяльності в контексті утвердження державності сучасної України. Досліджено методологічні та політико-практичні аспекти політичної боротьби як форми взаємодії різних політичних сил, які представляють потреби та інтереси відповідних суспільних груп. Здійснено конфліктно-дискурсивний аналіз взаємовідносин між владою та опозицією в процесі українського державотворення.Теоретична, історична і методологічна розробка політичної боротьби дозволяє відповісти на питання про те, як повинен працювати механізм взаємодії, взаємообмеження, взаємоконтролю, комунікації, стимулювання до соціальної творчості всіх учасників політичного протиборства, щоб дійсно слугувати суспільству. За таких умов суспільство може розраховувати на бажані для себе зміни, на розвязання таких гострих проблем сучасності як боротьба з бідністю, безробіттям, забезпечення безпеки і доступного гуманітарного розвитку. Серед наукових парадигм у політичній науці все більшої популярності як у нас, так і на Заході набуває теорія дискурсу між владою та опозицією як інституційними субєктами політичної боротьби. Метою останнього є зясування сутності того, що відбувається, і пошук адекватної відповіді на виклики часу, виявлення підробок, видумок, неправди в політиці, знаходження свіжих ідей для прийняття більш ефективних політичних рішень. Визначено, що існують три форми політичної взаємодії: політична боротьба, співробітництво і нейтралітет, серед яких політична боротьба посідає провідне місце.І саме політика є сферою, де розгортається політична боротьба у всіх її аспектах: як ідейно-теоретичному, так і політико-практичному. Субстанційно визначаючи політику через політичне управління, тобто через політичну владу, яка реалізується як соціальне управління, саме управління тлумачиться в широкому значенні цього слова - не лише як здійснення управлінських рішень, але і як їх розробка та прийняття. В ході первинної специфікації політики в якості її обєктів задаються: по-перше, суспільство в цілому, збереження або зміна його цілісності; по-друге, управління (політичне управління, яке здійснюється через реалізацію відносин політичної влади) процесами в неполітичних сферах суспільства; по-третє, власне політична проблематика, підтримка або трансформація наявного типу політичної цілісності. Подальший аналіз дозволяє констатувати, що взаємодія субєктів політики відбувається або в умовах перехрещення їх інтересів, або в умовах його відсутності. Такий підхід допомагає розглядати політику як діяльність, спрямовану на розвязання конфліктів між різними політичними структурами і соціальними силами, які вони представляють, що, в решті решт, дозволяє досягти добробуту в суспільстві при збереженні його єдності та цілісності держави і її суверенітету.Проведений у даному дослідженні політологічний аналіз політичної боротьби та її впливу на утвердження державності сучасної України дав можливість зробити такі висновки: 1. Вони суперечливі постільки, оскільки, з одного боку, їх реалізація взаємообумовлена і припускає взаємодію їх носіїв у формі політичної боротьби, а з іншого боку - кожний інтерес реалізується в тій мірі, в якій виключається реалізація іншого. В якості теоретичної конструкції, що якісно відтворює політичну боротьбу, запропонована дворівнева модель, яка відображає на первинному рівні політичну боротьбу як протиріччя обєктивних політичних інтересів суспільних прошарків і груп, а на вторинному рівні - живе протиборство політичних організацій, які представляють ці спільноти. Використання моделі політичної боротьби дозволяє: 1) типологізувати політичну боротьбу, використовуючи, як критерії характер її субєктів, її предмету, а також методів, які застосовуються супротивниками один до одного; одним з варіантів типологізації є розмежування дійсної та уявної політичної боротьби; 2) зауважити, що логіка розгортання політичної боротьби ґрунтується на суперечностях фундаментальних політичних інтересів великих соціальних спільнот, є довготривалою і нерівномірною, в процесі якої відкриті політичні конфлікти чергуються з компромісами, більш-менш тривалим нейтралітетом і навіть епізодичним співробітництвом. Опозиція до діючої влади і політики, яку вона проводить, може виявлятись як у масових протестних діях, так і в різноманітних формах опонування владі з боку політичних партій, профспілок, суспільних рухів, окремих груп, які представляють інтереси відповідних соціальних верств.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках здійснено узагальнення проведеного дослідження та визначено перспективні напрямки його продовження. У дисертаційній роботі обґрунтовано вирішення важливої наукової проблеми - політичної боротьби як суспільного явища і форми взаємовідносин соціальних сил у державотворчому процесі. Проведений у даному дослідженні політологічний аналіз політичної боротьби та її впливу на утвердження державності сучасної України дав можливість зробити такі висновки: 1. В основі ситуації суперечності політичних інтересів лежить суперечність соціальних потреб, які мають спільний предмет і задовольняються в існуючий системі політичної діяльності таким чином, що задоволення однієї з них блокує задоволення іншої і навпаки. Їх субєкти-носії стають субєктами політичної боротьби, а спільний для них предмет - предметом боротьби. Змістом останнього може бути як власне політична проблематика (зміцнення або збереження соціальними спільнотами їх політичних позицій, перш за все в структурах державної влади), так і питання неполітичного порядку, якщо вони розвязуються засобами політичної діяльності.

2. Спрямованість діяльності субєктів на задоволення їх суперечливих політичних потреб, що визначається існуючою політичною системою, є їх політичними інтересами. Вони суперечливі постільки, оскільки, з одного боку, їх реалізація взаємообумовлена і припускає взаємодію їх носіїв у формі політичної боротьби, а з іншого боку - кожний інтерес реалізується в тій мірі, в якій виключається реалізація іншого.

3. Актуалізація політичної боротьби відбувається по мірі усвідомлення контрсубєктами суперечливості їх обєктивних політичних інтересів, формування ними протилежних або суттєво різних цілей стосовно предмету боротьби і ворожих цілей щодо один одного. Ця творча процедура відбувається в межах більш або менш розвинутої політичної свідомості субєктів і не виключає різного роду помилок і викривлень.

4. Політичними інтересами стають лише такі окремі інтереси, які допускають свою інтерпретацію в якості інтересів загальних для наявної соціальної цілісності. Тому політична боротьба завжди розгортається навколо достатньо важливих, спільних для всього суспільства проблем, протилежно або суттєво по-різному витлумачених з позицій різноманітних окремих інтересів, яким надається характер загальних. Таку інтерпретацію допускають не всі, а лише окремі, найбільш масштабні інтереси, і тому головними субєктами політики взагалі та політичної боротьби, зокрема, є, перш за все, великі соціальні групи.

5. В якості теоретичної конструкції, що якісно відтворює політичну боротьбу, запропонована дворівнева модель, яка відображає на первинному рівні політичну боротьбу як протиріччя обєктивних політичних інтересів суспільних прошарків і груп, а на вторинному рівні - живе протиборство політичних організацій, які представляють ці спільноти. Використання моделі політичної боротьби дозволяє: 1) типологізувати політичну боротьбу, використовуючи, як критерії характер її субєктів, її предмету, а також методів, які застосовуються супротивниками один до одного; одним з варіантів типологізації є розмежування дійсної та уявної політичної боротьби; 2) зауважити, що логіка розгортання політичної боротьби ґрунтується на суперечностях фундаментальних політичних інтересів великих соціальних спільнот, є довготривалою і нерівномірною, в процесі якої відкриті політичні конфлікти чергуються з компромісами, більш-менш тривалим нейтралітетом і навіть епізодичним співробітництвом.

6. Могутнім імпульсом будь-якої людської ініціативи є політичний конфлікт. Суспільство прагне до високих цілей загальної злагоди і благополуччя, але ніколи не досягає їх в повній мірі, оскільки будь-який соціальний рух містить в собі новий конфлікт і нову небезпеку для прибічників сприйнятої системи цінностей та ідеалів соціального розвитку. Будь-яке намагання позбавитись боротьби думок і волевиявлень призводить до стагнації суспільства, суть якої - в неконтрольованому стані і всезагальній ворожості. Інституціалізація і легітимація політичних конфліктів шляхом постійно діючого політичного дискурсу влади та опозиції може принести більше користі суспільству, аніж його замовчування.

7. Дієвими чинниками політичної боротьби в демократичному суспільстві є влада та опозиція. Вони постійно перебувають в стані політичного дискурсу, який складається з двох фаз: конфліктного дискурсу і дискурсу узгоджень. Саме конструктивна конфліктна взаємодія влади та опозиції дозволяє зберегти соціум як ціле, оскільки вони є політичним втіленням різноманітних соціальних інтересів і потреб. Інституціалізація політичного дискурсу влади та опозиції робить їх більш передбачуваними і суспільно корисними.

8. У соціально і політично неоднорідному суспільстві неможлива однодумність і єдність дій всіх його складових. Розбіжність корінних інтересів є обєктивним соціальним підґрунтям появи політичної опозиції з боку тих груп, які вважають себе ущемленими. Опозиція до діючої влади і політики, яку вона проводить, може виявлятись як у масових протестних діях, так і в різноманітних формах опонування владі з боку політичних партій, профспілок, суспільних рухів, окремих груп, які представляють інтереси відповідних соціальних верств.

9. Вироблення, конституювання та забезпечення дії ефективної моделі суспільної систем є найважливішою, визначальною функцією еліти. Основу такої моделі складають раціоналізовані уявлення масової свідомості, узгоджені з власними переконаннями елітної групи щодо загальних засад ефективного суспільства. Слабкість нинішньої політичної еліти проявляється у відсутності в неї довгострокової програми реформ, в намаганнях механічно перенести на вітчизняний грунт основні цінності лібералізму, до чого явно не готова значна частина українського соціуму. Нинішній стан української еліти дозволяє стверджувати, що процес її формування ще не завершився. Вона не сприймається, як носій суспільної самосвідомості або провайдер громадянського інтересу та його реалізації.

10. Метою сучасної розвиненої держави є реалізація національних інтересів, які сприяють росту національної економіки і підвищенню міжнародного статусу країни. Досвід провідних держав свідчить, що основу національних інтересів складають приватні інтереси громадян, і лише спільність приватних і державних інтересів сприяє консолідації зусиль, спрямованих на безумовну реалізацію стратегічних і тактичних завдань. Зрозумілі цілі і завдання дозволяють розробити механізми реалізації національних інтересів сучасної держави. Сучасна Україна поки що не зуміла усвідомити значущість і обєднуючу силу власних національних інтересів.

11. Досить неоднорідним є менталітет народу України, як результат багатонаціонального складу, історично різних витоків та стандартизуючого впливу техногенної цивілізації, міського способу життя. Вплив західної культури, особливо в останні роки, приніс зовсім не кращі цінності та зразки поведінки. І усе це разом узяте дозволяє говорити про вплив маргінальності на менталітет українського народу. Становлення української особистості має виступити чинником дефрагментації української ментальності. При цьому у виробленні стратегії особистісного формування слід свідомо та рішуче долати існуючі на ментальному ландшафті елементи фобій, рештки всіляких комплексів меншовартості, історичної скривдженості тощо.

12. Більш драматичними з точки зору державотворення і національних інтересів України виявились популістські методи, які використовувались на президентських перегонах 2004 року. Саме жага влади в будь-який спосіб змусила претендентів на пост глави держави та їх прибічників розколоти Україну на схід і захід і замість того, щоб подолати суперечності, які історично склалися між населенням різних частин держави, зробити рішучі кроки в бік консолідації суспільства, що є природним обовязком відповідальних політиків, протиборчі команди розділили суспільство, вдалися до сепаратистських заходів, що поставило під загрозу цілісність держави.

13. Конфлікт і компроміс, конфлікт і консенсус, конфлікт і гармонія - неодмінні супутники людської цивілізації. Взаємодіючи і змінюючи одне одного, вони забезпечують існування і визначають розвиток будь-якого суспільства і людства в цілому. Ідеї і теорії безконфліктного суспільства - соціальна утопія, а спроби його створити - шлях до застою, великих жертв і катастроф. Не випадково на Заході давно вже стало аксіомою твердження про те, що свобода і демократія - це політика існування в конфлікті, це - безперервний конфлікт.

14. Поступ держави, її авторитет залежать значною мірою від ступеню консолідації народу, котрий творить цю державу. Чим вищий рівень згуртованості нації, тим менше конфліктів у суспільстві, а відтак державний організм виглядає перспективнішим на шляху свого розвитку. В цьому контексті нинішній стан українського соціуму, з його численними проблемними ситуаціями, вимагає стратегічної переорієнтації на пошук внутрішніх механізмів самоорганізації та розвитку.

Підсумовуючи все вищесказане, можна констатувати, що нині Україна в черговий раз опинилася на роздоріжжі вибору між двома базовими варіантами подальшого політичного розвитку. Перший варіант, який свого часу обрали демократичні країни Європи і Північної Америки - це розбудова консолідованої узгоджувальної моделі демократії. Його реалізація потребує політичної волі і зусиль, необхідних для подолання руйнівної інерції минулих політичних практик. Другий варіант - це продовження “війни на знищення” між політичними силами через придушення опонентів та навязування власних правил будь-якою коаліцією. Вибираючи між цими двома напрямками, необхідно усвідомлювати, що, зберігаючи старі підходи, ми консервуємо конфлікти, які розколюють суспільство.

Позачергові парламентські вибори 2007 року мало що змінили в стані політичних сил, тому порозуміння та примирення мають бути не абстракцією рафінованих політиків, а вимогою часу, що базується на здоровому глузді та на історичному досвіді, який переконливо свідчить, що у будь-якій війні до переможного кінця переможців не буває.

Монографія: 1. Побочий І.А. Політична боротьба: праксеологічний вимір / Монографія. - К.: Абрис, 2007. - 352 с. - 20,46 д.а.

Рецензія: Чемшит О.О. Рецензія на книгу: Побочий І.А. Політична боротьба: праксеологічний вимір // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: “ІНТАС”, 2007. - Вип. 27. - С. 270-271.

Статті у наукових фахових виданнях: 2. Побочий І.А. Боротьба за створення “партії влади” в процесі демократичної трансформації українського суспільства // Політологічний вісник.

Зб-к. наук. праць. - К.: Знання України, 2006. - Вип. 22. - С. 157-169.

3. Побочий І.А. Влада та опозиція: конфліктний аналіз взаємовідносин // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 1(51) січень - лютий 2007. - Дніпропетровськ: Вид-во “Грані”, 2007. - С.115-119.

4. Побочий І.А. Влада та опозиція як субєкти політичної боротьби в процесі державотворення в Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. - Вип. 7. - С.282-290.

5. Побочий І.А. Вплив комуністичних та соціалістичних ідей на українське державотворення // Політологічний вісник. Зб-к наук.праць. - К.: Знання України, 2006. - Вип. 21. - С.158-169.

6. Побочий І.А. Вплив протистояння політичних сил на формування стратегії національної безпеки України // Політичний менеджмент. - Український науковий журнал. - 2007. - № 4 (25). - С.41-47.

7. Побочий І.А. Групи інтересів як легальна форма участі в політичному протистоянні // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 3(41) травень - червень 2005. - Дніпропетровськ: Вид-во “Грані”, 2005. - С.137-140.

8. Побочий И.А. Элита классическая и элита украинская: ее место в политической борьбе // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 3(47) травень - червень 2006. - Дніпропетровськ: Вид-во “Грані”, 2006. - С.112-116.

9. Побочий І.А. Інтереси та потреби соціальних груп в системі політичної діяльності // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Вип. 18. - Львів: Вид-во Нац. Університету “Львівська політехніка”, 2006. - С.160-164.

10. Побочий І.А. Комунікативна складова політичного дискурсу між владою та опозицією // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П.Бех. - Вип.. 63. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. -

С.136-147.

11. Побочий І.А. Конфліктний характер взаємовідносин влади та опозиції в демократичному суспільстві. Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2(52) березень-квітень 2007. - Дніпропетровськ: Вид-во “Грані”, 2007. - С.123-127.

12. Побочий І.А. Конфлікт та консенсус як дієві чинники політичної боротьби // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: ТОВ “ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. - Вип. 18. - С.124-131.

13. Побочий І.А. Національні та політичні інтереси соціальних груп: сутність та особливості формування в Україні // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: ТОВ “ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2004. - Вип. 17. - С.61-68.

14. Побочий І.А. Особливості формування партійної системи України як арени політичної боротьби // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 3(53) травень-червень 2007. - Дніпропетровськ: Вид-во “Грані”, 2007. - С.131-135.

15. Побочий І.А. Політична боротьба як форма взаємодії субєктів політики// Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 5(49) вересень-жовтень 2006. - Дніпропетровськ: Вид-во “Грані”, 2006. - С.119-123.

16. Побочий І.А. Політична опозиція та інституційні передумови її формування // Вісник Харківського національного університету. “Питання політології”. - 2006. - № 737. - С.56-63.

17. Побочий І.А. Популізм як метод політичної боротьби в сучасному політичному процесі // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: “ІНТАС”, 2007. - Вип. 23. - С.182-192.

18. Побочий І.А. Природа політичної боротьби та її особливості в процесі державотворення в Україні // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П.Бех. - № 38. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. - С.134-140.

19. Побочий І.А. Проблема моделювання ідеальної ситуації політичної боротьби// Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: ТОВ “ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. - Вип. 19. - С.222-231.

20. Побочий І.А. Проблеми теоретичної реконструкції політики як передумови вивчення політичної боротьби // Політологічний вісник. Зб-к. наук. праць. - К.: ТОВ “ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. - Вип. 20. - С. 131-140.

21. Побочий І.А. Система національно-державних інтересів та боротьба за їх реалізацію // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 36. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2007. - С.576-583.

22. Побочий І.А. Трансформація сучасної української еліти та її місце в політичній боротьбі // Вісник Севастопольського національного технічного університету. - Серія: Політологія. - № 88. - 2007. - С.34-42.

23. Побочий І.А. Шляхи досягнення політичного консенсусу та соціальної злагоди в суспільстві // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П.Бех. - Вип. 66. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. -

С.139-147.

Публікації, які додатково відображають результати дисертації

24. Побочий І.А. Витоки та сучасний стан української політичної еліти та її роль в політичній боротьбі // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 7. Серія: Політологія. - Одеса: Астропринт, 2006. - С.107-113.

25. Побочий И.А. Гуманитарная составляющая формирования профессиональной элиты // Роль гуманитарного образования в формировании профессионально-технической элиты: Материалы всеукраинской научно-практической конференции (18-19 октября 2007 г.). - Днепропетровск: НМЕТАУ, 2007. - С.18-19.

26. Побочий І.А. Деякі особливості державотворення в Україні // Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 14. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С.216-217.

27. Побочий І.А. Менталітет українського суспільства та його вплив на перебіг політичної боротьби // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. Всеукраїнська науково-практична конйеренція 27-28 квітня 2007 року (м. Івано-Франківськ) (Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції). - Івано-Франківськ. - 2007. - С.127-128.

28. Побочий І.А. Особливості формування української еліти та її місце в політичній боротьбі // Роль гуманитарного образования в формировании профессионально-технической элиты: Материалы всеукраинской научно-практической конференции (18-19 октября 2007 г.). - Днепропетровск: НМЕТАУ, 2007. - С.18-19.

29. Побочий І.А. Політичне протистояння на сучасному етапі державотворення та його висвітлення у викладанні політології // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції 16-18 березня 2005 р.: В 2 т. - Т. 1 / За заг. ред. А.Г.Гудманяна, О.В.Петренка. - К.: НАУ, 2005. - С.236-237.

30. Побочий І.А. Популизм как метод политической борьбы // Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними. Збірник матеріалів Третьої міжнародної наукової конференції 22-24 червня 2006 року. - Т.1 - Суми.: Вид-во СУМДУ, 2006 - С.67-70.

31. Побочий І.А. Природа груп інтересів та їх місце в політичному процесі // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. - Ч. VI. - С.84-86.

32. Побочий І.А. Співробітництво як форма політичної взаємодії носіїв політичних інтересів // Дні науки філософського факультету-2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2007. - Ч.VI. - С.92-93.

33. Побочий І.А., Булгаков В.А. Політичний інтерес в контексті політичної боротьби в Україні // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. №3. - К.: ВІКНУ, 2006. - С.186-190.

Размещено на .ru