Становище німецьких земель напередодні утворення північно-німецького союзу та визначення ступеня протиріч між Австрією та Пруссією в питанні об"єднання земель. Роль Бісмарка в політичному процесі утворення німецької імперії та її політичний розвиток.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Становище німецьких земель напередодні утворення північно-німецького союзові 1.1 Політичний і соціально-економічний розвиток німецьких держав 1.2 Посилення позицій Прусії 1.3 Утворення німецької конфедерації 2. Боротьба Австрії і Прусії за обєднання німецьких земель 2.1 Загострення політичної боротьби навколо питання обєднання 2.2 Австро-пруська війна 1866 р. і утворення північно-німецького союзу 2.3 Політичний розвиток північно-німецького союзу. Обєктом є теорія і практика проведення політики обєднання німецьких держав під зверхністю Австрії і Пруссії. Територіальні межі роботи визначаються кордонами німецьких удільних земель, а також територіями Пруссії й Австрії, а також Франції, Данії Історіографічну базу дослідження становлять монографії та наукові праці ряду дослідників, таких як Сказкіна С., Ротштейна Ф., Тарле Є., Єрусалимського А., Нарочницького та інших. Так у монографіях Нарочницького А., Тарле Е., подається характеристика методів дипломатичної боротьби між Прусією та Австрією за встановлення гегемонії на німецьких землях. Деякі дослідники (Єрусалимський А., та інші) питання обєднання Німеччини розглядають крізь призму діяльності канцлера Бісмарка, та віддають саме йому провідну роль в утворенні німецької імперії. З часом серед розєдннаних німецьких земель провідне місце починають відігравати Прусія і Австрія. Базельський мир визнав панування французів на лівому березі Рейну надалі до остаточного миру зі Священною Римською імперією. Після розгрому Наполеоном австрійських військ в Італії і на території Німеччини в Гогенліндені (Баварія) був укладений Люневільский мир (1801), що підтвердив перехід лівого берега Рейну до Франції. Однак Наполеон 23 лютого 1803 р. перекроїв карту Німеччини. Незалежно від цих цілей Франції медіатизация для Німеччини мала прогресивний характер, тому що зменшувала роздробленість країни. Члени Рейнського союзу заявили про свій вихід зі Священної Римської імперії. Протектором Рейнського союзу було обрано імператора французів. Пруське військове командування було упевнено в перевазі гренадерів Фрідріха II. У 1807 р. пруський король Фрідріх Вільгельм III знайшов пристанище в Мемелю (Клайпеда) під захистом Росії. На заході Гессен-Касселя, Брауншвейга й інших територій було створено Вестфальское королівство, королем якого Наполеон призначив свого молодшого брата Жерома. Розпався і Рейнський союз. 1.2 Посилення позицій Прусії У політичному хаосі, який являла собою Німеччина в XVII-XVIII ст., головне місце займали найбільші держави - ерцгерцогство Австрія і які боролися з нею за перевагу в імперії, Бранденбурзьке курфюрство (столицею якого з 1486 р. став Берлін).