З’ясування ставлення польської політичної еліти до укладеного у вересні 1651 року Білоцерківського договору та перспектив втілення його положень в життя. Політичні причини невдачі прихильників силового варіанту розв’язання "української проблеми".
Аннотация к работе
Політична боротьба в середовищі правлячої еліти Речі Посполитої з питання реалізації Білоцерківського договору та її наслідкиХмельницького, адже якщо під Зборовом Хмельницький отримав можливість розбудови де-факто незалежної держави, функціонуючої в рамках політичної системи Речі Посполитої, то під Білою Церквою така можливість у нього була відібрана. Крім того, найважливішим, на думку дослідника, був той факт, що в Білоцерківській угоді не було визначено чіткої лінії розмежування між Річчю Посполитою і козацькою Україною3. Зокрема, король визнавав, що «згода ця (укладений договір) дуже потрібна і корисна для Речі Посполитої» і висловлював побажання, щоб «вона була ґрунтовна і могла залишатися без відміни». Поділяємо висловлені в польській історіографії міркування, що це було зроблено з двох причин: по-перше, щоб уникнути на сеймиках широкої дискусії з питання доцільності укладеної угоди, а подруге, король не був до кінця впевнений в дотриманні угоди українською стороною19. На початку грудня було видано доповнення («суплемент») до інструкції, в якому король детальніше інформував шляхту про ситуацію в козацькій Україні та не приховував небезпеки зі східних теренів, повязаної з обуренням у середовищі українського суспільства, викликаним умовами укладеного договору.