Політична криза - специфічний період існування політичної системи. Вивчення спільних та відмінних рис політичної кризи від інших закономірностей кризових ситуацій. Конфліктологія як наука, що вивчає положення людини у суспільстві, аналіз конфліктів.
Аннотация к работе
План Вступ Частина 1. Криза у політичній сфері. Політичні кризи в Україні Частина 3. Конфліктологія як наука, що включає вирішення питань політичної кризи Висновки Перелік використаної літератури політична криза конфлікт Вступ Темою даної роботи є політична криза як стан у державі, та конфліктологія як наука, що вивчає положення людини у суспільстві, способи аналізу та попередження конфліктів, а також наука, що дає змогу зрозуміти суть політичної кризи у соціальному аспекті. Причиною цього стали невизначеність напрямку розвитку, слабко розвинений потенціал, неузгодженість влади та небажання народу активно впливати на стан у країні. Це призвело до того, що Україна перебуває у стані соціально-політичної кризи, коли необхідно знайти способи виходу з кризового положення. Петренко О., російський економіст і дослідниця питань взаємозв’язку між економічними та політичними подіями, вважає, що кризи у системі, громадянському суспільстві, необхідно пов’язувати з такими питаннями, як вчення про економічні цикли, синергетикою, що має у своєму інструментарії математичний понятійний апарат, теоріями керованих та зовнішньополітичних криз, а також теорією катастроф західноєвропейських математиків Т.Постона та І. Стюарта, тектологічної теорії російського вченого А.Богданова. А поряд із синергійним методом важливо використовувати діалектичний, що спроможний дати відповідь на питання чому так склалося, як розвиватися далі - тобто відповіді, що випливають з розвитку країни, як результат розв’язання суперечностей окремих соціальних груп. Російський дослідник А.Барсамов намагався дати відповідь на питання виникнення політичних криз через марксистські і немарксистські теорій революцій, адже вважав, що передреволюційні стани є різновидами кризи, а багато з причин революцій є, фактично, причинами політичних криз. Насамперед необхідно виділити твори мислителів та політичних діячів марксистського напрямку Ф. Енгельса та В. Леніна. Але спочатку зазначу, яким чином характеризують різні діячі політичної сфери та філософи категорію «політична криза». Юрій Мацієвський, кандидат політичних наук, багато часу приділив вивченню даного феномена. Наприклад, радянські вчені вважали цей стан таким, що передує соціальній революції, що є результатом стихійних лих або війни, або виснаження пануючої формації, адже вона не спроможна вирішити поставленні перед нею питання [2, 9, 11]. Також я розглянув визначення політичної кризи, запропоноване українським науковцем, В. Василенком. Філософи та дослідники явища криз пропонують апеляцію правлячих еліт до популізму, націоналізму як спосіб виходу з кризового положення. У деяких країнах кабінет міністрів формується через парламент, що призводить до урядової кризи. Але даний політолог пропонує розглянути політичну кризу в контексті того, що до неї призводить не конфлікт окремих соціальних груп, а навпаки, передує всьому розпад політичної системи, що переживає кризу.