Зміст вихідних архетипів теорії політичного елітаризму. Теоретичні засади елітаристських концепцій, їх цілісна системно-релятивна сутність. Історико-практичні виміри трансформації управлінських ознак політичних еліт посткомуністичного суспільства.
Аннотация к работе
Існують різні тлумачення та точки зору щодо сутності політичної еліти, її місця та ролі в політичній системі сучасного суспільства, але комплексної системної концепції політичних еліт, яка б повною мірою відображала би як загальносуспільні, так і національно-специфічні особливості їх політичного життя, зокрема в сучасному українському суспільстві, визначення їх політико-управлінського змісту, їх ефективного функціонування та трансформації, немає досі. Більше того, не існує навіть достатньо обґрунтованого визначення основних категорій даної проблеми таких, наприклад, як "еліта", "політична еліта", "політичний елітаризм", "механізм формування політичної еліти", "типологія політичної еліти", "шляхи входження в політичну еліту", "критерії елітарного відбору" та ін. До поглибленого вивчення управлінських функцій політичних еліт спонукає поміж іншим надто низька результативність діяльності української політичної еліти, незавершеність процесу рекрутування нової керівної верстви, суперечливий тиск на політику різних "груп впливу". Дисертація ґрунтується на принципах структурно-функціонального аналізу, який дозволяє всебічно підійти до визначення поняття "еліта" шляхом виявлення її основних структурних елементів, визначити місце політичної еліти в структурі управлінського процесу, а головне дає можливість дослідити політичну еліту в процесі її життєдіяльності та взаємодії з різними компонентами політичного життя в сучасній Україні. Основну увагу автор приділив історичній концептуалізації вихідних понять елітаризму, дослідженню походження та сутності дефініцій "еліта" і "політична еліта", історії становлення теорії елітаризації суспільства, системно-релятивних основ політичного елітаризму, головних напрямків сучасних елітарних теорій.Найбільш значимі результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки: В сучасній світовій політичній думці існують три головні підходи, які визначають дефініцію "еліта". Структурно-функціональний підхід пояснює функціонування еліти обєктивною необхідністю і виключною особливістю та важливістю функцій управління для суспільства, які детермінують виключність та особливість ролі людей, виконуючих ці функції (до того ж виконання даних функцій з необхідністю здійснюється меншістю). Інституціональний підхід до визначення еліти трактує еліту як групу осіб, що займають керівні позиції у важливіших соціальних та політичних інститутах - урядових, економічних, військових, культурних. Політичний елітаризм як системно-релятивна теорія - закономірний продукт певних соціальних відносин, за яких політико-управлінська діяльність є прерогативою окремих прошарків та соціальних груп, а загальні соціально-політичні функції, перш за все політичне управління суспільством, знаходяться здебільшого поза впливом мас. Політична елітаризація суспільства веде до формування системи політичного управління, в якій саме політичні еліти відіграють домінуючу роль, виконують політико-управлінські функції.
Вывод
Найбільш значимі результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки: В сучасній світовій політичній думці існують три головні підходи, які визначають дефініцію "еліта". Прибічники ціннісного підходу пояснюють існування еліти деякою вищістю (перш за все інтелектуальною, моральною і т.п.) одних людей над іншими. Структурно-функціональний підхід пояснює функціонування еліти обєктивною необхідністю і виключною особливістю та важливістю функцій управління для суспільства, які детермінують виключність та особливість ролі людей, виконуючих ці функції (до того ж виконання даних функцій з необхідністю здійснюється меншістю). Інституціональний підхід до визначення еліти трактує еліту як групу осіб, що займають керівні позиції у важливіших соціальних та політичних інститутах - урядових, економічних, військових, культурних.
1. Політичний елітаризм як системно-релятивна теорія - закономірний продукт певних соціальних відносин, за яких політико-управлінська діяльність є прерогативою окремих прошарків та соціальних груп, а загальні соціально-політичні функції, перш за все політичне управління суспільством, знаходяться здебільшого поза впливом мас. Тільки через активну цілеспрямовану соціально-політичну діяльність маси отримують можливість прилучитися до соціально-політичної творчості.
2. Політична елітаризація суспільства веде до формування системи політичного управління, в якій саме політичні еліти відіграють домінуючу роль, виконують політико-управлінські функції.
3. Актуалізація політико-управлінських відносин як передумови управлінського процесу є вихідним пунктом елітаризму.
4. В процесі модернізації політичних еліт діють такі загальнозначущі тенденції: при будь-яких, навіть самих радикальних політичних змінах стара еліта не переходить повністю в опозицію, а включається у нову в якості її частини або - при революційних перетвореннях - у вигляді її окремих фрагментів.
5. Процес політичної елітаризації в Україні проходить під впливом двох різнорідних чинників. По-перше, здійснювався перехід від стану одного із залежних регіонів наддержави до положення самостійної держави; по-друге, руйнувалася стара авторитарно-бюрократична політична система й здійснювалися спроби утвердити нову модель суспільного розвитку, головними характеристиками якої повинні були стати змішана економіка, політичний плюралізм, громадянське суспільство.
6. Українське суспільство переживає глибоку політико-управлінську кризу. Україна поки що не має цілісної та ефективної політико-управлінської еліти, яка відповідала б загальнонародним інтересам, конкретно-історичним умовам, традиціям і менталітету народу; українське суспільство ще не визначилося остаточно з концептуальними засадами подальшого суспільно-політичного розвитку, що не дає можливості політичній еліті країни розробити й здійснювати ефективні політико-управлінські функції; у суспільстві діяла і діє тенденція посилення соціального напруження; склалася важка соціально-психологічна атмосфера, а це поглиблює зневіру народу до результатів політико-управлінської діяльності еліти.
Таким чином, для організації ефективного політико-управлінського процесу Україна гостро потребує загальногромадянської злагоди та згуртування. Вирішальне значення в політико-управлінських діях політичної еліти повинні мати інтереси та потреби реальних людей, з їхніми ідеалами, прагненнями, устремліннями. політичний елітаризм посткомуністичний
Список литературы
1. Кулагин Ю.И., Латыгина Н.А. Социальные функции и системные признаки политических элит: анализ современных концепций // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Матеріали наукової конференції студентів та аспірантів. - К.: Київський університет імені Т.Шевченка, 1995. - С. 122-131.
2. Латигіна Н.А. Сучасні теорії еліт в політичній науці США та Великобританії // Трибуна. - 1998. - № 7-8. - С. 25-37.