Закладання основ політичної науки. Макіавеллі як один із ранніх ідеологів буржуазії, мислитель, письменник, філософ та засновник науки про політику. Заміна схоластики на раціоналізм та реалізм. Формулювання суперечливого принципу: мета виправдовує засоби.
Аннотация к работе
"Політичні ідеї Н.В епоху Відродження і Реформації та пізніше, в Європі водночас з поширенням гуманізму і появою різних демократичних рухів, народжуються нові політичні вчення. Найяскравішим представником політичної думки цього періоду був знаменитий італійський мислитель і політик Нікколо Макіавеллі (1469-1527), відомий передусім своїми працями "Державець" (1513), "Роздуми на першу декаду Тита Лівія" (1519), "Історія Флоренції" (1532). Макіавеллі увійшов в історію політичної думки як творець нової науки про політику. На основі узагальнення багатовікового досвіду існування держав минулого й сучасності мислитель доводить, що політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають обєктивний характер.Її основу становив гуманізм, представники якого прагнули замінити середньовічне традиційне дослідження текстів Біблії, постанов церковних Соборів і праць отців церкви розвитком світських наук і освіти, вивченням людини, її психології і моралі. У цей час відбувалося повернення до основ античного світосприйняття, за якого наука не була й не могла бути служницею церкви. Політичне знання виокремилось в автономний напрям, суспільно-політичні проблеми знайшли всебічне відображення в гуманістичній літературі й зумовили зрушення в системі політико-правового мислення [4]. Мрії гуманістів про швидке пришестя "золотого віку" зімкнулись з реальністю постійних війн, контрреформацією, зміцненням централізованої феодальної влади, експансією іноземних нашесть.Італійський політичний мислитель, державний діяч, історик і письменник, засновник світської науки про політику Нікколо Макіавеллі синтезував у своїй творчості політичний досвід 14-ти років активної політичної діяльності на посаді секретаря "Ради Десяти", яка очолювала Флорентійську республіку. Владолюбство і користолюбство характерні для представників дворянства і міського патріціата, Макіавеллі оголошує людською природою. Макіавеллі радить політику рахуватись з цими властивостями людей, які він розглядає як "прояв їх незмінної природи". Головним у політичних поглядах Нікколо Макіавеллі є висунутий ним принцип політичного реалізму, який передбачає урахування в політиці справжніх умов дійсності, реальності, підкорення політичних дій практичним інтересам і байдуже ставлення до того, що має бути відповідно апріорним схемам або передбаченням релігійної моралі. Одним з перших Нікколо Макіавеллі став розглядати і політику як автономну сферу людської діяльності, в якій існують природні причини і корисні правила, що дозволяють ураховувати свої можливості, щоб передбачати заздалегідь хід подій і вживати необхідні заходи.Отже, Нікколо Макіавеллі - один із ранніх ідеологів буржуазії, мислитель, філософ, письменник, політик.
План
План
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика епохи Відродження
Розділ 2. Політичні ідеї Н. Макіавеллі
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Отже, Нікколо Макіавеллі - один із ранніх ідеологів буржуазії, мислитель, філософ, письменник, політик.
У цілому, його заслуги у розвитку політичної науки полягають у тому, що він: 1) відкинув схоластику, замінивши її раціоналізмом та реалізмом;
2) заклав основи політичної науки;
3) виступив проти феодальної роздробленості, за створення централізованої Пали;
4) увів у політичний лексикон поняття "держава" та "республіка" у сучасному їх розумінні;
5) сформулював суперечливий, але вічний принцип "мета виправдовує засоби".
Загалом, Н. Макіавеллі зробив вагомий внесок у розвиток політичної думки, і західна політологія вважає його основоположником науки про політику.
Список литературы
1. Безродний Є. Ф., Уткін О. І. Історія політичних вчень: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2006. - 432 с.
2. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику: підручник [для Г 69 студ. вищ. навч. закл .] / М. І. Грибан, В. Г . Кремень - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 840 с
3. Логвіна В.Л. Політологія. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2006. - 304 с.
4. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право Навчальний посібник. - К. : Атіка, 2010. - 460 c.
5. Никколо Макиавелли. Государь // Режим доступу: http://lib.ru/POLITOLOG/MAKIAWELLI/gosudar.txt
6. Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Підручник для студентів ВУЗІВ. - К.: Кондор, 2009
7. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 576 с.