Аналіз формування політичної програми Драгоманова. Розгляд теоретичних поглядів мислителя на національне питання, проблеми формування української нації. Визначення його бачення реформаційно-протестантського шляху модернізації українського суспільства.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наукРобота виконана на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Науковий консультант - доктор історичних наук, професор Макар Юрій Іванович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент Кармазіна Марія Степанівна, Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри філософських та соціальних наук доктор політичних наук Горбатенко Володимир Павлович, Конституційний Суд України, науковий консультант судді доктор політичних наук Кортунов Олексій Васильович, Інститут економіки та права “КРОК”, завідувач кафедри гуманітарних дисциплінДослідження “Політичні ідеї Михайла Драгоманова” присвячено вивченню феномену вченого, видатного українського політичного мислителя, теоретика і натхненника національного руху, автора політичних програм і проектів, які впливали на інтелектуальні процеси в Східній Європі. Політичні ідеї, теорії та концепції, сформульовані у минулому, продовжують своє існування остільки, оскільки вони потрібні спеціалістам, які досліджують історію суспільної та політичної думки, академічному співтовариству, врешті-решт - широким верствам суспільства. Діяльність Драгоманова не становила б інтересу для дослідників, якби вона не стала помітним явищем в історії української, російської суспільно-політичної думки другої половини ХІХ ст., якби вона не відповідала напрямкам розвитку європейської політичної теорії, історіософії, філософії. Універсальність і суперечливість ролей Драгоманова - теоретика і практика надають дослідженню його творчості особливого значення. Його якості вченого і політика, дослідника та ідеолога були різними проявами цілісної натури.Проте їх критикували незалежницьки налаштовані політичні кола українства, а також російські “патріоти”, для яких Драгоманов був натхненником “українського сепаратизму”, “мазепинства”. Вона відзначається сумлінним аналізом участі Драгоманова в культурному, науковому та громадському житті України. Будзиновський причиною бід українців вважав те, що вони були перейняті “фальшивим світоглядом” Драгоманова, який недооцінював значення національного. Стахів, наприклад, робив висновок, що Драгоманов врятував для України нове покоління. Зростає зваженість у вивченні творчості Драгоманова, відчувається вплив західних методологічних шкіл політичної та історичної думки на дослідників.Драгоманов нагадував, що національні рухи несуть із собою не лише тенденції до свободи та розвитку, а й небезпеки, які треба долати. Орієнтири для нової партії Драгоманов бачив у європейських партіях лівого, реформістського політичного спектру, а соціальну базу - в українському селянстві, робітництві та інтелігенції. “Політична етика Михайла Драгоманова” характеризує найвагоміший внесок Драгоманова в політичну теорію, аналізує його участь у формуванні етичних засад діяльності українського визвольного руху та намагання вченого подолати моральні дефекти розвитку революційного підпілля та опозиції в Російській імперії. Драгоманов вважав, що Україна має два варіанти національного розвитку: боротьби за вихід з Австро-Угорської та Російської імперій, або змагання за національну автономію, демократичну федералізацію цих країн. Драгоманов - український будитель, діяч відродження України, захисник прав та інтересів “недержавних” націй Східної Європи, якому належить чимала заслуга політизації національного руху, формування його ідеології, творення організаційної мережі.