Зародження та еволюція політекономії: визначення, зародження та головні етапи розвитку, сучасні напрямки та особливості розвитку. Сутність продуктивних сил, їх взаємозалежність з виробничими відносинами. Поняття та основні цілі економічної політики.
Аннотация к работе
Курсова робота На тему: Політекономія як суспільно-економічна наука 1. Зародження та еволюція політекономії 1.1 Визначення та сутність політекономії Політекономія вивчає економічні відносини людей, їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства. Предметом є вивчення економічних виробничих відносин, їх взаємодія з продуктивними силами та організація управління і ефективне ведення господарства як чинників суспільного багатства. Предметом «економікс» є поведінка людей у процесі виробництва різних благ за умов обмеженості ресурсів та управління ними. Метою у даному разі є досягнення максимального задоволення потреб людей на основі забезпечення прибутку. Деякі економісти (наприклад, С.Фішер) предметом вивчення в «економікс» називають ту сферу людської діяльності, що належить до виробництва, обміну і споживання товарів і послуг. Економікс акцентує увагу на дії людей у різних сферах суспільного відтворення, а політекономія (марксистська) - на тому, що люди в процесі праці вступають між собою певні відносини. 1.2 Зародження та еволюція політекономії Економічна наука як система поглядів, знань, законів, що відображають господарське життя людського суспільства склалася досить недавно - у XVIII-ХІХ ст. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії. У найдавніших письмових джерелах Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю розглядаються в основному питання економічної політики і управління державою. Зокрема, в «Законах царя Хаммурапі» (Месопотамія, Вавілон, XVIII ст. до н.е.) заборонявся продаж за борги земельних наділів військових та деяких інших категорій підданих; боргове рабство обмежувалося 3 роками не залежно від суми боргу; обмежувався позичковий відсоток (20% по грошових позичках, 33% - по натуральних), захищалося право власності та інтереси сторін у господарсько-правових угодах. Зокрема, Ксенофонт (біля 430-355 рр. до н.е.) звертає увагу на залежність майстерності від рівня поділу праці, а сам поділ праці залежить від розміру (місткості) ринку. Одні (зокрема Д.Рікардо, К. Маркс) вважають, що основою сумірності є затрачена людська праця, інші (зокрема Тюрго, маржиналісти) - її вбачають у потребах, у товарах та їхній корисності. Очолив цей напрямок Франсуа Кене. Особливий вплив на розвиток світової економічної думки мала англійська класична політична економія. Найвидатнішим представником цього напрямку був Адам Сміт (1723-1790). Вчений приділив значну увагу проблемам грошей, зокрема паперових, заробітної плати й прибутку, земельної ренти, обороту капіталу та захищав принципи економічного лібералізму. Він був прихильником заміни металевих грошей паперовими і вірив, що паперових грошей не буде випущено більше, ніж потрібно. Її засновником став Альфред Маршалл (1842-1924), професор Кембріджського університету (Англія).