Дослідження гомополісахаридів та гетерополісахаридів. Класифікація біологічно активних полісахаридів. Особливість вмісту пектинових речовин та геміцелюлози в рослинах. Основні переваги гліканів порівняно з синтетичними полімерами при їх застосуванні.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Київський національний університет технологій та дизайнуПОЛІСАХАРИДИ (глікани) - полімерні високомолекулярні вуглеводи, побудовані з моносахаридів, які зєднані глікозидними звязками і утворюють лінійні або розгалужені ланцюги. Ступінь полімеризації П. становить від 10-20 до декількох тисяч залишків, кожен з яких може існувати в піранозній або фуранозній формі, мати ?-або ?-конфігурацію глікозидного центру. полісахарид пектиновий геміцелюлоза глікан Повна назва П. має містити інформацію про абсолютну конфігурацію моносахаридних залишків, розмір циклу, положення звязків і конфігурації глікозидного центру; відповідно до цих вимог назва целюлози буде полі(1>4)-?-D-глюкопіранан. За фізіологічною роллю П. поділяють на: 1) метаболіти - моносахариди та олігосахариди, що беруть участь у біохімічних процесах і є прекурсорами вторинного біосинтезу; 2) запасні речовини - групи П., що виконують резервну функцію (крохмаль, інулін, деякі галактоманани, пектинові речовини, іноді моно-й олігосахариди); 3) структурні, або скелетні, речовини - целюлоза, геміцелюлоза та пектин є опорними матеріалами у вищих рослин; клітинна стінка грибів побудована з хітину, сполучна тканина організму тварин і людини містить мукополісахариди. Біологічні функції П. різноманітні: енергетичний резерв клітин (крохмаль, глікоген, ламінарин, інулін, деякі рослинні слизи); захисна (капсульні П. мікроорганізмів, гіалуронова кислота і гепарин - у тканинах тварин, камеді - у рослин); підтримання водного балансу відбувається завдяки аніонним сполукам (слизи, пектин, П. водоростей), а також вибірковій іонній проникності клітин; забезпечення специфічних міжклітинних взаємодій та імунологічних реакцій: складні П. утворюють клітинні поверхні та мембрани; гліколіпіди - найважливіші компоненти мембран нервових клітин і оболонок еритроцитів; вуглеводи клітинної поверхні часто зумовлюють взаємодію клітин з вірусами.