Тестування овець асканійського типу багатоплідного каракулю за антигенними факторами груп крові. Індекси генетичної схожості між поколіннями овець асканійського типу каракулю. Використання молекулярно-генетичних маркерів при веденні племінної роботи.
Аннотация к работе
УДК 636.32/.38.082.12 поліморфізм груп крові овець асканійського типу багатоплідного каракулюУ процесі багаторічних досліджень груп крові сільськогосподарських тварин встановлено, що в умовах довготривалої селекції утворюється специфічний уклад генів (генофонд), який обумовлює поліморфізм груп крові, характерний для даної породи або популяції. Тестування овець асканійського типу багатоплідного каракулю племзаводу “Маркеєво” Херсонської області за антигенними факторами груп крові здійснювали у лабораторії імуногенетики Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. На підставі типування 826 овець різних статево-вікових груп досліджено генетичну структуру даного типу овець за концентрацією фенотипів та частотою еритроцитарних антигенів 5 систем груп крові. За А-системою у 58,11% тварин не виявлено жодного антигену. За В-системою переважають феногрупи Bb та Bbe, на долю яких припадає 66,83% овець.При цьому основне значення таких маркерів полягає в тому, що вони дають можливість поглибити методи аналізу популяцій інформацією, яка безпосередньо відображає генетичні процеси і дозволяє визначити якісні відмінності між особинами.
Вывод
Використання молекулярно-генетичних маркерів при веденні племінної роботи у вівчарстві є запорукою результативної селекції. При цьому основне значення таких маркерів полягає в тому, що вони дають можливість поглибити методи аналізу популяцій інформацією, яка безпосередньо відображає генетичні процеси і дозволяє визначити якісні відмінності між особинами.
Використання імуногенетичних та генетико-біохімічних маркерів сприяє конкретизації уявлення про генетичну конституцію тварин та надає можливість простежити за рухом генетичної інформації з покоління в покоління; дозволяє впроваджувати прийоми, розроблені в генетиці менделюючих ознак в реальний селекційний процес, полегшуючи його проведення. Це вносить елементи наукового планування, яке робить більш ефективним пошук звязків між фенотиповою мінливістю тварин та їх генотиповими особливостями за молекулярно-генетичними маркерами.
Накопичення матеріалів про генетичну структуру різних порід та типів овець створює інформаційну базу для послідуючих досліджень, спрямованих на поглиблення генетико-математичного аналізу популяцій та вивчення генетичних процесів.
Список литературы
1. Животовский Л.А. Популяционная биометрия. - М.: Наука, 1991. - 271 с.
2. Іовенко В.М. Популяційно-генетична оцінка порід, типів і ліній овець південного регіону України у звязку з їх походженням та напрямком продуктивності: Автореф. дис... д-ра с.-г. наук: 06.02.01 / К., 1999. - 35 с.
3. Казановский С.А., Анфиногенова Т.А., Ольховская Л.В., Остапенко В.И. Методические указания по использованию антигенных эритроцитарных факторов и полиморфных систем белков и ферментов крови в селекции овец // Ставрополь: ВНИИОК., 1994. - 54 с.
4. Кириченко В.А. Особливості поліморфізму білків і факторів груп крові та його використання в селекції овець асканійського типу багатоплідного каракулю: Автореф. дис...к.с.-г. наук: 06.02.01/ Херсон, 2006. - 18 с.
5. Плохинский Н.А. Биометрия. - М.: Из-во Московского университета, 1970. - 364 с.