Дослідження властивостей композитів поліпірол–V2O5, одержаних у разі окиснювальної поліконденсації піролу за наявності ванадій оксиду (V) під дією персульфату натрію. Аналіз спектрів рентгенівської дифракції гібридних органо-неорганічних композитів.
Аннотация к работе
ISSN 2078-5615. Вісник Львівського університету. Серія хімічна. ПОЛІМЕРНІ КОМПОЗИТИ ПОЛІПІРОЛ-КСЕРОГЕЛЬ ОКСИДУ ВАНАДІЮ(V)Під час аналізу рентгенівських дифрактограм зразків композитів PPY-V2O5?NH2O простежується зсув положення малокутового рефлексу (d001) в бік менших значень кутів 2?, що свідчить про збільшення міжплощинної відстані в композиті, яке, очевидно, є наслідком часткового витіснення молекул води з міжшарового простору ксерогелю і втілення піролу в шарувату структуру неорганічного наповнювача, де можуть утворюватися ланцюжки полімеру. Нижче розглянуто способи одержання композитів на основі поліпіролу (Ppy) методом окиснювальної поліконденсації в разі використання суміші з двох окиснювальних агентів (почергове внесення в реакційну суміш спочатку V2O5, а потім персульфату натрію), визначено склад, будову і фізико-хімічні властивості синтезованих сполук. Переваги дослідженого нами методу полягають у можливості використання наповнювача, яким є оксид ванадію (V) або його ксерогель, для співокиснення мономеру електропровідного полімеру (пірол), здатного під час окиснювальної поліконденсації під дією сильних окиснювальних агентів формувати макромолекулярні ланцюги, які можуть утворювати полімерне покриття з поліпшеною адгезією на частинках кристалічного V2O5 або бути інтеркальованими в шарувату структуру ксерогелю V2O5?NH2O [6]. Збільшення вмісту V2O5 у вихідній реакційній суміші призводить до зменшення електропровідності композита V O-поліпірол порівняно із синтезованим чистим поліпіролом від 3,7·10-3 до 0,59·10-5 См/см (див. рис.1, 2). Під час аналізування рентгенівських дифрактограм зразків композитів (PPY-V2O5?NH2O) простежується зсув положення малокутового рефлексу (d001) в сторону менших значень кутів 2?, що свідчить про збільшення міжплощинної відстані до 13,47 A в композиті, яке, очевидно, є наслідком витіснення молекул води (2,8 A) із міжшарового простору ксерогелю і втілення піролу (?4,7 A) в шарувату структуру неорганічного адсорбенту, де можуть утворюватися ланцюжки поліпіролу.