Дослідження ролі культурологічного підходу в трактуванні особистісного розвитку й обгрунтуванні освітніх процесів. Характеристика особливостей об’єктивного визначення предметно-сутнісних основ соціальної педагогіки з позиції культурологічної парадигми.
Аннотация к работе
УДК 37.013.42 Володимир Костів ББК 74.6
ПОЛІКУЛЬТУРНИЙ ВИМІР СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ У ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІФурман цілком слушно зазначає, що “культура сьогодні визначається як система історично розвиткових надбіологічних програм людської життєактивності (поведінка, діяльність, спілкування, вчинення), котрі забезпечують відтворення, зміну і формотворення соціального життя в усіх його основних проявах. Бех утверджує культурологічний підхід у руслі особистісно зорієнтованої моделі виховання, як “цілеспрямований, побудований на наукових засадах процес долучення особистості до культури, в ході якого здійснюється передавання багатовікового людського досвіду (теоретичного, ціннісного, практичного) від покоління до покоління і розвиток його відповідно до сучасних реалій”. Рижанової, уможливить обєктивне визначення предметно-сутнісних основ соціальної педагогіки з позиції культурологічної парадигми, тому вона пропонує використовувати провідний принцип культуровідповідної соціальної педагогіки інформаційної доби - принцип гармонійної соціальності людини, групи, соціуму на відповідних рівнях: індивідуальному - сприяння гармонійному засвоєнню сімейних, етнічних, суспільних цінностей на шляху до глобальних, гармонізація процесів самопізнання та самоусвідомлення індивідом своєї соціальної цінності; національному - гармонізація соціальних цінностей (людини, групи, регіону країни, суспільства); глобальному - сприяння гармонізації цінностей Заходу і Сходу, Півночі й Півдня [6, с.92]. 146 включає в себе культуру, як один із елементів, інші (історики культури, соціальні антропологи) вважають навпаки, тому і ввели синтезуючу наукову дисципліну - “соціальну культурологію”, що вивчає соціальні закономірності функціонування культури в суспільстві та її специфічні особливості як окремої соціальної сфери [2, 1998]. Тому культурі відводить роль одного з найважливіших чинників структуралізації суспільства, завдяки якому культура й соціалізація набувають дедалі більшої ваги як фактори відтворення й розвитку соціальної структури [2, с.