Характеристика агропромислового господарства. Історична довідка про створення сошників та розвиток їх конструкцій. Науково-технологічні передумови удосконалення сошників. Взаємодія сошників із грунтом, моделювання процесу руху насіння. Охорона праці.
Аннотация к работе
Вступ Рослинництво в загальній структурі сільського господарства займає одне з ведучих місць. Щорічно в Україні засівають близько 30 млн. га. площ. Однією з основних польових операцій, що визначає майбутній врожай сільськогосподарських культур, є посів. Тому проблемі створення різноманітних по конструкції сошників, здатних якісно, з урахуванням сучасних вимог висівати насіння різних культур, що різко відрізняються фізико -механічними властивостями, відповідними способами посіву з максимальною ефективністю у всіх грунтово-кліматичних зонах України приділяється настільки пильна увага. Для того щоб забезпечити в таких умовах ефективну роботу зернових сівалок потрібні відповідні зміни конструкцій сошників. Створені близько століття назад сошники не перетерпіли істотних змін. В даний час відсутній набір сошників для конкретних потреб виробництва. При цьому планувалося на підставі застосування нових типів сошників удосконалити технологічний процес зернової сівалки. Відомо, що вітчизняні та закордонні зернові сівалки обладнують, в основному, наральниковими (анкерними та килевидними) і дисковими сошниками, які мають відомі недоліки і не відповідають сучасним аграрним вимогам. Вони не створюють багаторівневий посівний ґрунтовий шар, дискові сошники не ущільнюють його в зоні розподілу насіння, не сепарують поверхневий шар ґрунту, не усувають під сошникову похилу поверхню. Дослідження сошників по їхньому удосконаленню проводяться постійно, але внести істотні зміни в конструкцію серійно випущених, що змінюють технологічний процес зернової сівалки, дотепер не вдається. На сьогоднішній день не створені робочі органи посівних машин, які могли б задовольнити вимогам агрофізиків і вчених-агрономів по формуванню багаторівневого посівного ґрунтового шару з відповідними параметрами по щільності, структурі і вологості ґрунту. Середня темпера становить 10,5°С. У той час сошник виконував, першу вимогу до нього - розкривав борозенку. Робочий орган, що виконував одночасно функції розрихлювача, зернопроводу й відкладальника насіння, вперше був застосований французом Шатовье в 1761 році. Трохи пізніше француз Де ля Леври створив сівалку, у якої лемехи-сошники замінені робочим органом, здатним працювати тільки на попередньо обробленому ґрунті. В другій половині XIX століття в Західній Європі був створений, гак називаний, європейський сошник (з тупим кутом входження в ґрунт) для добре оброблених ґрунтів, у США - американський (анкерний з гострим кутом входження) для грубих і щільних ґрунтів. Аналіз спеціальної літератури дозволяє затверджувати, що найбільше поширення одержали дводискові сошники, що менше, у порівнянні з іншими типами сошників, залипають ґрунтом, задовільно працюють на ґрунті грубо обробленої, грудкуватої і глибистої, багатої кореневими залишками. Дослідженнями встановлено, що робота сівалок із дводисковими сошниками задовольняє агровимогам на швидкостях руху до 8 км/ч. Американський тип такого сошника, який виготовлявся з 1879 року на заводі Р. і Т. Елъворти (нині ВАТ “Червона зірка ”, м. Кіровоград), мав одну точку опори і малорозвинені щоки. Таким чином, у 30-і роки були уже відомі пять типів сошників: анкерні, дискові, полозовидні, комбіновані і для розкидального посіву, який, перетерпівши різні конструктивні зміни, застосовуються й у наші дні. 1.2 Особливість і напрямки розвитку конструкцій сошників 1.2.2 Розвиток конструкцій дискових сошників Дослідженнями процесу висіву насіння, добрив, закладення їх у ґрунт, удосконалюванням дискових робочих органів сівалок, займався цілий ряд учених: B.C. Басін, Р.И. Гроссман, Ф.В. Грищенко, В.П. Ніколайчук, В.М. Соколов, Н.И. Орач, В.Я. Котельников, В.П. Чичкін, А.А. Усманов, А.С. Абашкін, В.К. Павлов, В.А. Дъяченко, И.В. Морозов, А.Н. Голозубов, В.А. Кириченко, Мустапха К.А. і ін. Використання анкерно-дискових сошників, що містять у собі два типи сошників: анкерні і дискові, дискові сошники розрізають ґрунт, формують борозенку; а анкерний сошник, який рухається позаду, вносить насіння в ґрунт і зашпаровує його. У цей же час у ХГТУСГ В. А. Кириченко і Ю.И. Трофімченко [45] був створений дисковий сошник, у якому також регулюється по висоті точка сходження дисків. Немає науково обґрунтованих рекомендацій з експлуатації сошників різних типів у зерновисівних грунтово-кліматичних зонах нашої країни, умови яких істотно відрізняються і впливають на якість посіву. 1.3 Аналіз напрямків досліджень сошників Основоположником розвитку сільськогосподарських машин, і зокрема посівних, багато дослідників, як вітчизняні, так і закордонні, по праву вважають академіка В.П. Горячкіна. До таким можна віднести академіків В.И. Желиговського, А.Н. Карпенко, Г.М. Василенко, М.В. Сабликова, Ю.В. Вейса, М.Х. Пигулевського, А.Н. Семенова, А.А. Будагова й ін. Сошник з тупим кутом ущільнює стінки і дно борозни і частково виносить ґрунт на поверхню. А.С. Абашкін [56] стверджує, що сошник із прямим кутом входження в ґрунт при відкритті борозни піднімає ґрунт більш рівномірно і на меншу величину, чим сошник