Визначення закономірностей історичної топографії поховальних пам’яток та розв’язання проблеми локальної своєрідності обряду. Особливості етно-конфесійного складу та ступеню взаємодії осілого і кочового населення. Дослідження Нижнього Подніпров’я.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Поховальні памятки нижнього Подніпровя часів Золотої Орди (середина XIII - перша половина XV ст.)Захист відбудеться 01.11.2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, Україна, м. У роботі наведено теоретичне узагальнення поховальних памяток осілої і кочової людності Нижнього Подніпровя другої половини XIII - першої половини XV ст. Населення не тільки пережило монгольську навалу, але й за часів Золотої Орди відбулась нова міграція кочової і осілої людності в Нижнє Подніпровя з інших регіонів Улусу Джучі, що обумовило дуже складну культурно-історичну ситуацію. The dissertation is dedicated to the complex analysis of funerals monuments of the Low Dnieper territory in period from the second part of 13-th century to the first part of 15-th century. The monuments with elements of Volgas culture have been appeared in the Low Dnieper territory together with part of population which has migrated there during plague epidemic 1346-1353 years, in the period from 1361 to 1380 the region was part of Mamays horda.Нижнє Подніпровя як частина степової смуги сучасної України за часів середньовіччя було зоною безпосереднього контакту осілого населення з чисельними тюркомовними кочівниками. Кочівницькій тематиці приділяється менше уваги, при тому, що саме степовики впливали на соціальні, політичні й культурні процеси в золотоординській державі, до складу якої у середині XIII - першій половині XV ст. входив нижньодніпровський регіон. Незважаючи на те, що поховальні памятки золотоординського періоду Нижнього Подніпровя привертають увагу вчених більш як століття, в його історії ще багато проблем вимагають уточнення та додаткової розробки. До таких відносяться питання етно-конфесійного складу населення, уточнення хронологічних рамок існування окремих памяток, появи нових типів супроводжуючого інвентарю і поховального обряду, які неможливо розглядати у відриві від політичної ситуації на західному крилі Улусу Джучі. Дисертацію підготовлено за результатами виконання підрозділу “Культурна спадщина Золотої Орди” планових тем відділу середньовічної археології Кримського філіалу Інституту археології НАН України “Історія та археологія Криму з найдавніших часів до кінця XVIII ст.” (державний реєстраційний № 0101 U 009057) і “Виявлення, дослідження та систематизація памяток Кримського півострова.Зауважуючи, що більшість памяток припинила своє існування на початку XIII ст. під час “татарської” навали, дослідниця припускала можливість існування окремих пунктів і в пізніші часи. До появи в регіоні прийшлої групи кочових племен дослідник відносив Новогригорівський могильник, а виникнення ґрунтового некрополя Камянка повязував з осіданням кочівників за часів Золотої Орди. Подібні до “чингульського” комплекси досліджено в Херсонській (Кубышев, 1988) і Запорізькій (Плешивенко, 1988) областях, виявлені окремі поховання і курганні могильники кочівників часів Золотої Орди на Дніпропетровщині (Безверхий, 1991). Для дослідження поховальних комплексів золотоординського періоду залучено 8 ґрунтових могильників, які налічують понад 1400 поховань, поодинокі курганні комплекси та 8 курганних могильників (понад 70 поховань). Під час правління Узбек-хана, коли починається широкомасштабне будівництво міст, в пониззі Дніпра зявляється два поселення з характерними для міських центрів Золотої Орди рисами - “Великі Кучугури” і поселення на південній окраїні о.Багатьма дослідниками відзначені етнічні і культурні звязки між осілим та кочовим населенням степового регіону України за доби середньовіччя, однак ступінь участі останніх в етногенезі осілої людності лишається незясованою. Литвинової, незважаючи на деяку близькість, в кожному з цих могильників домінують різні антропологічні типи, які сформувалися, в цілому, зі словян - нащадків полян і сіверян Середнього Подніпровя, нащадків населення салтово-маяцької культури - алан і болгар, а також кочівників-половців. Словянський компонент переважав на Благовіщенському могильнику (чоловіки); аланський - на могильниках Каїри (чоловіки і жінки) і Мамай-Сурка (чоловіки); болгарський - простежується в серіях з Камянки (чоловіки і жінки), Каїр (жінки), Благовіщенки (жінки) і Мамай-Сурки (чоловіки і жінки). Деякий вплив справили кочівники, монголоїдна домішка більше відбилася на жіночій частині (Камянка, Благовіщенка, Мамай-Сурка). Серед жінок простежується схожість з населенням салтово-маяцької культури (болгари), а також сарматами Нижнього Подніпровя.У роботі наведено теоретичне узагальнення поховальних памяток Нижнього Подніпровя часів Золотої Орди. Запропоновано новий погляд на характер і ступінь впливу прийшлих племен на поховальний обряд місцевого населення, визначено залежність етнокультурних проявів від динаміки розвитку західного крила Улусу Джучі.