Військова державність Японії як результат комплексної цивілізаційно-традиційної еволюції. Аналіз режиму легітимної самурайської диктатури. Розробка рекомендацій стосовно використання досвіду державотворення в реформуванні структури сучасної України.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукРобота виконана на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків Київського університету імені Тараса Шевченка. Офіційні опоненти: - доктор філософії, професор, іноземний член НАН України Пріцак Омелян Йосипович, почесний директор Інституту сходознавства ім. доктор історичних наук, старший науковий співробітник Гура Віктор Костянтинович, завідувач відділу Азії та Африки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України доктор історичних наук, професор Черненко Євген Васильович, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України Захист відбудеться «19 «травня І999 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 в Інституті сходознавства ім.Робота складається із вступу, пяти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, а також додатків у вигляді таблиць і схем, що ілюструють динаміку змін у владно-політичному устрої Японії на її шляху до створення цілісної системи військово-самурайської державності. Держави творять люди, людей формують етнічні гени й традиції, матеріальне й духовне буття, а політичне життя - лише віддзеркалює глибинні процеси соціокультурного розвитку, будучи «надбудовою» (як влучно іменувала її марксистська історіографія) над фундаментом із продуктивних сил і виробничих відносин. А отже державність - це надзвичайно складний соціальний феномен, до якого майже примикає таке доволі синонімічне категоріальне поняття як «цивілізація», що уже визначає пріоритетність та актуальність тих галузей і напрямків історичних досліджень, що займаються її історією. І тут без досвіду інших народів не обійтися, оскільки історична екстраполяція на базі єдиного прецеденту (навіть якщо це історія твоєї батьківщини) не має сенсу і може претендувати на істинність тільки при спиранні на висновки, отримані через врахування максимальної кількості тих самих подібностей, знайти які можна лише в історіях інших країн і народів. Не можна обминути й чисто наукову, академічну доцільність та актуальність детального аналізу проблем походження військово-самурайської державності у традиційній Японії, яка визначається: - важливістю процесу державотворення у загальному цивілізаційному розвитку будь-яких суспільств східного типу, до яких належала, в тому числі, традиційна Японія;Питання зародження, становлення та розвитку різних форм державності у традиційній Японії посідають значне місце як у японській, так і у європейській та американській історіографії, що стало органічною складовою загального прогресу, який переживає світова японістика в останні десятиріччя. Однак із цілком зрозумілих причин (враховуючи специфіку довідникових видань) названі праці, при всій інформативності, не висвітлюють динаміку соціоісторичного розвитку традиційної японської державності, обмежуються лише констатуючим позитивістським висвітленням її суспільно-політичної еволюції, зовсім не торкаються питань причинно-наслідкових взаємозвязків, що звужує спектр можливого використання цих робіт при дослідженні процесів походження військово-самурайської державності тільки до меж сконцентрованих масивів вкрай потрібної, проте «сирої» інформації, яка потребує не лише уважного, але й критичного осмислення. Певною мірою, характеристика, надана історико-енциклопедичним виданням Японії, стосується також узагальнюючих праць академічного характеру [2]. Але означені автори залишають без відповіді ряд ключових питань історії традиційної японської державності, оскільки ідуть у своїх наукових пошуках за жорстким шаблоном майже канонізованих японістикою догм про наявність у докапіталістичній Японії феодалізму як пануючого ладу, а отже намагаються пояснити феномен походження військово-самурайської державності виходячи з європоцентристських аналогій та побудованих на цьому соціоісторичних схем. Ось чому праці японських науковців і досі залишають без адекватного пояснення причини живучості системи багатовладдя в середньовічній Японії, краху китайсько-конфуціанської моделі державотворення в часи Пізнього Хейану (Х ст.), швидкої загибелі військово-диктаторського режиму Тайра і в той же час тривалого стабільного функціонування системи бакуфу як різновиду тої ж воєнної диктатури в часи сьогунатів, майже не досліджують механізм зародження самурайства і самурайських кланів, а то і взагалі намагаються довести наявність у Стародавній Японії рабовласницької формації античного типу.Проблема походження військово-самурайської державності неповно і, як правило, неадекватно представлена у світовій історіографії, що проявилося у застарілій європоцентристській концептуально-теоретичній основі досліджень, ігноруванні східно-західної цивілізаційної дихотомії світового історичного процесу та недооцінці феномену ріцурьо кокка при аналізі суспільно-політичної еволюції «Країни Вранішнього Сонця» в середні віки. Походження традиційної японської державності датується рубежем н.е.