Похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти – потенційні регулятори сечовидільної функції нирок - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти - потенційні регулятори сечовидільної функції нирокДіуретики широко застосовуються при периферичних набряках, хронічній недостатності кровообігу, гіпертонічній хворобі, глаукомі та ін. захворюваннях (Лебедев А.А., 2002). В останні роки увагу клініцистів та дослідників привертає проблема використання діуретиків при лікуванні гострої і хронічної ниркової недостатності, у вагітних з патологією нирок та ін. Поряд з добре відомою ефективністю ацетазоламіду при глаукомі та епілепсії, гідрохлортіазиду при нецукровому діабеті, все більшу увагу привертають такі незвичні доки для фармакологів та лікарів галузі застосування екстраренальних ефектів сечогінних препаратів, як лікування синдрому бронхіальної обструкції (петльові діуретики), муковісцидозу (амілорид), онкологічних захворювань (етакринова кислота) (Лебедев А.А., 2001; Штрыголь С.Ю., 2005). Лебедєва (Лебедев А.А., 2001) показано, що діуретики, а саме фуросемід, буметанід, етакринова кислота, маніт збільшують виживання щурів в умовах токсичної або ішемічної моделі гострої ниркової недостатності, тобто проявляють нефропротекторну дію. Існують поодинокі літературні згадки про те, що похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти виявляють анальгетичну, токолітичну, антипіретичну та кардіотонічну активність (Ковалева С.В., 1999).Гостру токсичність похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти вивчали на двох видах тварин - білих нелінійних мишах масою 20,0±2,0 г і білих нелінійних щурах масою 190,0±10,0 г різної статі при в/о і в/ш шляхах уведення у вигляді водного розчину чи тонкодисперсної водної суспензії, стабілізованої твіном-80 (Методичні рекомендації за ред. Концентрацію іонів натрію і калію в сечі і плазмі крові визначали методом полуменевої фотометрії на плазменному аналізаторі рідин ПАЖ-2 (Бардин В.В. и соавт., 1998), концентрацію креатиніну (ммоль/л) у плазмі крові визначали на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 590 нм за методом Фоліна у модифікації Є.Б. Для дослідження впливу гліоксирену на показники діяльності нирок за умов зниженої мінералокортикоїдної активності у щурів була створена модель блокади альдостеронових рецепторів (Куковська І.Л., 2004) шляхом перорального введення тваринам спіронолактону фірми “Гедеон Ріхтер”, Угорщина, у дозі 20 мг/кг. НУГ плазми крові визначали за формулою: К = (М1М2 - m1m2) / P (M1 - M2), де К - вміст НУГ в 1 мл плазми крові; М1 - середня величина екскреції іонів натрію з сечею у контрольних тварин; m1 - стандартна помилка середньої арифметичної цього показника у контрольних тварин; М2 - середня арифметична величина екскреції іонів натрію у дослідних тварин; m2 - стандартна похибка середньої арифметичної цього показника у дослідних тварин; Р - обєм введеної для тестування плазми крові в мл (Куковська І.Л., Косуба Р.Б., 2000; Куковська І.Л., 2004). За умов 7-денного застосування гліоксирену у щурів в дозі 37,1 мг/кг достовірно посилюється спонтанний діурез у 2,93 рази, достовірно збільшується екскреція іонів натрію в 3,6 рази, іонів калію - достовірно зростає в 2,9 рази (табл.).Встановлена залежність “структура-діуретична дія-активність” в ряду похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, яка залежить від величини n (кількість метильних або пропіленових груп) та природи радикалу R: чим більше величина n, тим вище діуретична дія. У відібраної за найбільш виразною діуретичною активністю сполуки - ефіру 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, умовно названої “гліоксирен” (сечогінна дія перевищує дію рефренс-препарату гіпотіазиду в 1,6 рази, р?0,05), визначено середню ефективну дозу, яка при внутрішньошлунковому введенні щурам дорівнює 37,1 мг/кг. За умов курсового застосування гліоксирену у щурів в дозі ЕД50 (37,1 мг/кг) спонтанний діурез достовірно посилюється у 2,9 рази, екскреція іонів натрію достовірно збільшується в 3,6 рази, іонів калію - достовірно зростає в 2,9 раза. Механізми діуретичної дії гліоксирену обумовлені, очевидно, тим, що гліоксирен є агоністом ниркових рецепторів дофаміну, підвищує клубочкову фільтрацію в 2,4 рази, пригнічує секрецію альдостерону, попереджує антидіуретичні ефекти мінералокортикоїдів: при сумісному використанні з спіронолактоном гліоксирен достовірно підвищує натрійурез в 3,3 рази і збільшує калійурез у 1,9 рази, активує волюморегуляторну функцію нирок, підвищує натрійуретичну активність плазми крові у 1,8-2,2 рази.

Основний зміст роботи

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності застосування гліоксирену як діуретика з такими супутніми ефектами, як антиоксидантний, антигіпоксичний, протимікробний та антиексудативний в медичній практиці.

1. Визначена гостра токсичність 23 нових похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, яка знаходиться в діапазоні 400-3583 мг/кг маси тіла тварини, що дозволяє віднести їх до малотоксичних і практично нетоксичних речовин, тобто V і VI класу токсичності згідно класифікації К.К. Сидорова.

2. Встановлена залежність “структура-діуретична дія-активність” в ряду похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, яка залежить від величини n (кількість метильних або пропіленових груп) та природи радикалу R: чим більше величина n, тим вище діуретична дія.

3. У відібраної за найбільш виразною діуретичною активністю сполуки - ефіру 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, умовно названої “гліоксирен” (сечогінна дія перевищує дію рефренс-препарату гіпотіазиду в 1,6 рази, р?0,05), визначено середню ефективну дозу, яка при внутрішньошлунковому введенні щурам дорівнює 37,1 мг/кг.

4. ЛД50 при внутрішньоочеревинному введенні мишам і щурам гліоксирену дорівнює 3583 мг/кг і 2750 мг/кг відповідно. ЛД50 за умов внутрішньошлункового введення > 4500 мг/кг.

5. Встановлений дозозалежний діуретичний ефект гліоксирену: вірогідне зростання сечовиділення починається з дози 20 мг/кг, досягає максимуму в дозі 40 мг/кг; при подальшому підвищенні дози сечогінна дія гліоксирену не зростає.

6. За умов курсового застосування гліоксирену у щурів в дозі ЕД50 (37,1 мг/кг) спонтанний діурез достовірно посилюється у 2,9 рази, екскреція іонів натрію достовірно збільшується в 3,6 рази, іонів калію - достовірно зростає в 2,9 раза. Після відміни гліоксирену діуретичний ефект зберігається з першої до пятої доби включно.

7. Механізми діуретичної дії гліоксирену обумовлені, очевидно, тим, що гліоксирен є агоністом ниркових рецепторів дофаміну, підвищує клубочкову фільтрацію в 2,4 рази, пригнічує секрецію альдостерону, попереджує антидіуретичні ефекти мінералокортикоїдів: при сумісному використанні з спіронолактоном гліоксирен достовірно підвищує натрійурез в 3,3 рази і збільшує калійурез у 1,9 рази, активує волюморегуляторну функцію нирок, підвищує натрійуретичну активність плазми крові у 1,8-2,2 рази.

8. У гліоксирену виявлені супутні види фармакологічної активності, а саме антиоксидантний (при дослідженнях in vitro субстанція за антирадикальними властивостями не поступається кверцетину і перевищує дибунол), антигіпоксичний (на моделі гострої гіпоксичної гіпоксії тривалість життя тварин під впливом гліоксирену збільшується в 1,13 рази в порівнянні з мексидолом), антиексудативний (на моделі карагенінового набряку активність гліоксирену наближається до показника рефренс-препарату вольтарену, поступаючись йому на 22,7%, р?0,05), та антимікробний (при дослідженнях in vitro за бактеріостатичною дією на S. aureus, E. coli та B. subtilis гліоксирен перевищує рефренс-препарат диметилсульфоксид у 2 рази). Ефективність гліоксирену підтверджена при лікуванні експериментального хронічного гломерулонефриту.

9. В хронічному експерименті гліоксирен, застосований внутрішньошлунково в дозах ЕД50 (37,1 мг/кг), 5 ЕД50 і 10 ЕД50 протягом 3-х місяців, не справляв негативного впливу на діяльність серцево-судинної системи, функціональний стан печінки та нирок, не змінював морфологічний склад периферичної крові.

1. Пошук серед похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти сполук з діуретичною дією / Шевцов І.І., Березнякова М.Є., Торянік Е.Л., Болотов В.В., Колісник С.В. // Клінічна та експериментальна патологія. - 2005. - Т.IV, №3. - С.95-97. (Внесок дисертанта - особисто проведено експериментальне дослідження, обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

2. Порівняльна оцінка антигіпоксичної активності аміду і ефіру в ряду нових похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти / Шевцов І.І., Торянік Е.Л., Березняков В.І., Колісник С.В. // Клінічна та експериментальна патологія. - 2005. - Т. IV, №4. - С.83-85. (Внесок дисертанта -проведено статистичну обробку, підготовлено матеріал до друку).

3. Вплив ефіру - нового похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти на видільну функцію нирок після водного і сольового навантаження / Шевцов І.І., Торянік Е.Л., Березнякова М.Є., Колісник С.В., Болотов В.В. // Одеський медичний журнал. - 2005. - №5(91). - С.34-35. (Внесок дисертанта - проведено експериментальне дослідження, розрахунок і аналіз отриманих даних, підготовлено матеріал до друку).

4. Антиоксидантна активність нового похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти / Березнякова М.Є., Торянік Е.Л., Шевцов І.І., Болотов В.В., Колісник С.В. // Проблеми екології та медицини. - 2005. - Т.9, №3-4. - С.14-16. (Внесок дисертанта - особисто проведено експериментальне дослідження, обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

5. Фармакологічна дія аміду 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти / Торянік Е.Л., Березнякова М.Є., Шевцов І.І., Болотов В.В., Колісник С.В. // Проблеми екології та медицини. - 2005. - Т.9, № 5-6. - С.6-7. (Внесок дисертанта - проведено обробка отриманих результатів, їх оцінка, технологічне оформлення роботи, підготовлено матеріал до друку).

6. Звязок “структура-дія-активність” в ряду похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти / Шевцов І.І., Березняков В.І., Торянік Е.Л., Колісник С.В. // Медична хімія. - 2006. - №1. - С.12-15. (Внесок дисертанта - обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

7. Шевцов І.І., Березнякова А.І. Антиексудативна дія етилового ефіру 2-оксоіндолін-3-гліоксилоіл-амінокапронової кислоти в умовах експериментального інфекційно-алергічного гломерулонефриту //Праці міжнар. науково-практ. конф. “Розвиток наукових досліджень’2005”. - Полтава, 2005. - С.82. (Внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

8. Поиск веществ, влияющих на мочевыделительную функцию почек, среди производных 2-оксоиндолов / Березнякова М.Е., Торяник Э.Л., Болотов В.В, Шевцов И.И., Колесник С.В. // Мат. V Всеукр. науково-практ. конф. “Клінічна фармація в Україні”. - Харків, 2004. - С.83 (Внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів, технічне оформлення роботи).

9. Гостра токсичність похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти / Шевцов І.І., Торянік Е.Л., Колісник С.В., Березнякова М.Є., Болотов В.В. //Праці VI Національного зїзду фармацевтів України “Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України”. - Харків, 2005. - С.62. (Внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів, технічне оформлення роботи)

10. Шевцов І.І. Діуретична та антиоксидантна активність нового похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти при лікуванні токсикоалергічного гломерулонефриту та синдрому тривалого роздавлювання // Мат. V Всеукр. науково-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів “Від фундаментальних досліджень до медичної практики”. - Харків, 2005. - С.188.

11. Шевцов І.І., Березнякова М.Є., Торянік Е.Л. Діуретична активність серед нових похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти // Праці міжнар. науково-практ. конф. “Наукові дослідження - теорія та експеримент’2005”. - Полтава, 2005. - С.83-85. (Внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

12. Шевцов І.І. Вплив багаторазового введення етилового ефіру 2-оксоіндолін-3-гліоксилоіл-амінокапронової кислоти на діурез у щурів // Збірка праць ІІІ Міжнар. конгр. “Ліки та життя”. - Київ, 2006. - С.19-20.

13. Шевцов І.І., Березняков В.І. Вплив етилового ефіру 2-оксоіндолін-3-гліоксилоіл-амінокапронової кислоти на натрійуретичну активність плазми крові у щурів // Мат. Х міжнар. мед. конгресу студентів і молодих учених. - Тернопіль, 2006. - С.22-23. (Внесок дисертанта -проведення експериментальних досліджень, обробка отриманих результатів, їх оцінка, технічне оформлення роботи).

14. Шевцов І.І., Березняков В.І. Зміни екскреторної функції нирок під впливом нового ефіру похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти в умовах блокади синтезу простагландинів // Мат. ІІІ Міжнар. медико-фармац. конф. студентів і молодих вчених. - Чернівці, 2006. - С.42-43 (Внесок дисертанта - обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

15. Шевцов І.І., Торянік Е.Л. Антимікробна активність нових похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти // Сборник работ 68 итоговой науч.-практ. конф. молодых ученых “Актуальные проблемы клинической, экспериментальной, профилактической медицины и стоматологии”. - Донецк, 2006. - С.32-33. (Внесок дисертанта - проведення досліджень, обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

16. Шевцов І.І., Торянік Е.Л. Антигіпоксична активність нових похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти у різних вікових групах //Праці наук. конф. молодих учених “Актуальні проблеми геронтології та геріатрії”, присвяч. пам. акад. В.В. Фролькіса.- Київ, 2006. - С.21-22. (Внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

17. Шевцов І.І., Березнякова А.І. Вплив ефіру - нового похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти на органи та системи щурів в умовах хронічного експерименту // Мат. конф. “Лекарства-человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств” - Харків, 2006. - С. 131-132. (Внесок дисертанта - проведення експериментальних досліджень, статистичне опрацювання результатів).