Кровотворення в онтогенезі, ембріональний та постембріональний гемоцитопоез. Еозинофільні, базофільні та нейтрофільні гранулоцити. Зміна показників лейкоцитарної формули у дітей різного віку. Підрахування лейкоцитарної формули та кількості лейкоцитів.
Аннотация к работе
Зміст Список умовних позначень Вступ Розділ 1. Аналітичний огляд літератури 1.1 Кровотворення в онтогенезі 1.1.1 Ембріональний гемоцитопоез 1.1.2 Постембріональний гемоцитопоез 1.2 Гранулоцитопоез 1.3 Еозинофільні гранулоцити 1.4 Базофільні гранулоцити 1.5 Нейтрофільні гранулоцити 1.6 Зміна показників лейкоцитарної формули у дітей різних вікових груп 1.7 Вікова періодизація за А.А. Маркосяном Розділ 2. Матеріали та методи дослідження 2.1 Техніка забору крові 2.2 Фіксація препаратів крові 2.3 Фарбування препаратів крові за Романовським-Гімзою 2.4 Підрахування лейкоцитарної формули 2.5 Підрахування кількості лейкоцитів Розділ 3. В сучасній гематології за останні роки виявлені нові клітинні форми для яких вікова норма взагалі відсутня. Наприклад, вміст великих гранулярних лімфоцитів в крові дітей та показники норми для нього сьогодні відсутні. Тому дослідження крові у дітей мають особливе значення враховуючи наслідки Чорнобильської катастрофи, в результаті якої значно збільшилася кількість онкологічних захворювань. Розрізняють ембріональний гемопоез, який розпочинається на різних стадіях ембріонального розвитку та веде до утворення крові як тканини, і постембріональний, який можна розглядати як процес фізіологічної регенерації крові. Здійснюється це завдяки стовбуровим кровотворним клітинам, які на протязі усього життя організму постійно поповнює промферативний пучок мієлоїдні і лімфоїдні тканини. В ембріональному періоді кровотворення проходить на початку в жовтковому мішку, вилочковій залозі, лімфатичних вузлах та кістковому мозку. Еритроцити, гранулоцити, тромбоцити розвиваються в червоному кістковому мозку. Серед лейкоцитів виділяють агранулоцити та гранулоцити, а агранулоцити у свою чергу поділяються на моноцити та лімфоцити. Отже, гранулоцити - це зернисті лейкоцити, білі кровяні клітини, що містять в цитоплазмі специфічну зернистість. По здатності зерен забарвлюватися гранулоцити поділяють на еозинофіли, базофіли і нейтрофіли. Гранулоцити амебоїдно рухливі і здатні до фагоцитозу. Предметом дослідження є показники гранулоцитів дітей різних вікових періодів. Маючи здатність зберігати відносну сталість свого складу та властивостей (об’єм, кислотність, осмотичний та онкотичний тиск, температуру, кількість форменних елементів та ін.), кров виконує функцію стабілізації внутрішнього середовища, або гомеостазу. У 1898 р. Паппенгейм використав методи забарвлення Романовського Д. Л., що дозволило йому описати перехідні форми клітин кісткового мозку. Метамієлоцити, паличкоядерні і сегментоядерні нейтрофіли об’єднуються в пул клітин, нездатних до ділення.