Показання та раціональна техніка виконання ендоскопічної папілосфінктеротомії у профілактиці рецидивного холедохолітіазу і рестенозів великого сосочка дванадцятипалої кишки - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Кримський державний медичний університет ім.Робота базується на оцінці результатів лікування рецидивного холедохолітіазу і рестенозів великого сосочка дванадцятипалої кишки у 101 хворого у віці від 18 до 91 року. Розроблені способи визначення показань і лікування рецидивного холедохолітіазу дозволили у 85,1% хворих завершити лікування мініінвазивно, 14,9% хворих підготувати до подальшого трансабдомінального втручання. Застосування удосконалених інструментів дозволило у 97% хворих діагностувати рецидивні конкременти в загальній жовчній протоці, знизити число ускладнень ендоскопічної папілосфінктеротомії. У роботі доведено, що застосування мініінвазивних технологій дозволяє усунути доброякісний рестеноз великого сосочка дванадцятипалої кишки у більшості хворих, а декомпресія біліарного тракту, як першого етапу підготовки хворих до радикальної операції при обтурації злоякісного походження, значно покращує результати хірургічного лікування і часто є остаточним втручанням, покращуючи якість життя пацієнтів. Реалізація розроблених показань і раціональної хірургічної тактики лікування дозволила уникнути летальності, знизити кількість післяопераційних ускладнень з 22% до 5,9%, скоротити тривалість перебування хворих у стаціонарі в 4,3 рази в порівнянні з групою хворих після відкритих операцій.В результаті науково-технічного прогресу в сучасній хірургії зявилися нові мініінвазивні технології лікування жовчнокамяної хвороби, ускладненої холедохолітіазом, обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки (ЗЖП), великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК), що проявляються внутрішньопротоковою гіпертензією й обтураційною жовтяницею. Причинами виникнення рецидивного холедохолітіазу є порушення пасажу жовчі, наявність шовного матеріалу, що не розсмоктується на стінці ЗЖП після холедохотомії, "забуті" дренажі, холангіт, хронічна дуоденальна непрохідність, навколососкові дивертикули, міграція хірургічних кліпс. Не задовільняють віддалені результати ендоскопічної папілосфінктеротомії (ЕПСТ): рефлюкс-холангіт, рецидивний холедохолітіаз, рестенози ВСДК. Тривалий час єдиним методом лікування рецидивного холедохолітіазу, папілостенозів і рестенозів ВСДК була лапаротомія, летальність після якої сягала 27,1%, а у осіб літнього й старечого віку досягала 61% (K.F. В звязку з цим, ряд найбільш важливих оперативно-технічних і клінічних аспектів проблеми застосування ЕПСТ в лікуванні жовчної гіпертензії, рецидивного холедохолітіазу й рестенозів ВСДК, що не одержали достатнього висвітлення в літературі й поширення в клінічній практиці, стали предметом нашого дослідження.В основу даного дослідження покладено результати лікування 101 хворого з рецидивним холедохолітіазом і рестенозами ВСДК. Для порівняння були досліджені контрольні групи хворих: 1) з рецидивним холедохолітіазом (n=79) у віці від 30 до 89 років (64,96 ± 1,32), з них чоловіків - 27 (34,2%), жінок 52 - (65,8%); 2) з рестенозами ВСДК (n=30) у віці від 40 до 89 років (63,93 ± 1,77), чоловіків і жінок порівну - по 15 (50%), яким були виконані лапаротомні оперативні втручання. При надходженні в клініку основними проявами рецидивного холедохолітіазу у 82,4% хворих був виражений больовий синдром, у 35,1% - жовтяниця різної інтенсивності, у 27% - холангіт. Для поліпшення результатів хірургічного лікування рецидивного холедохолітіазу нами запропоновано й впроваджено "Спосіб визначення показань до хірургічного лікування рецидивного холедохолітіазу" (патент України на корисну модель № 40977 від 27.04.09), що включає ЕРХПГ, додаткове визначення середнього діаметра інтрамуральної та інтрапанкреатичної частин ЗЖП, діаметра конкременту й довжини устя холедоха. До впровадження запропонованого способу з 31 хворого з рецидивним холедохолітіазом при спробі тракції конкрементів з загальної жовчної протоки без попереднього виміру його діаметра і розмірів інтрапанкреатичного та інтрамурального відділів ЗЖП, а також довжини вічка холедоха, у 5 хворих виникло ускладнення у вигляді вклинення конкременту з кошиком Дорміа у вічці ЗЖП, що призвело до екстреного оперативного втручання - трансабдомінальної холедохолітотомії.У дисертації представлене обґрунтоване рішення наукового завдання поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з рецидивним холедохолітіазом і рестенозами великого сосочка дванадцятипалої кишки шляхом розробки й впровадження раціональної схеми периопераційного обстеження, розробки способів ендоскопічних транспапілярних втручань, які поліпшують безпосередні й віддалені результати лікування хворих. Причинами рецидивного холедохолітіазу були: неадекватна довжина розрізу після первинної ендоскопічної папілосфінктеротомії - 60%, білясосочкові дивертикули - 16%, синдром "сліпого мішка" після холедоходуоденоанастомозу - 11%, дилатація гепатохоледоха більше 20 мм під час первинної ендоскопічної папілосфінктеротомії - 7%, хронічна дуоденальная непрохідність - 6%.

Основний зміст роботи