Показання та протипоказання до виконання прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка в хірургічному лікуванні виразкової хвороби – прогнозування ранніх та віддалених результатів - Автореферат
Аналіз змін локального імуноморфогомеостазу, моторно-евакуаторної функції при шлункових виразках залежно від їх локалізації. Стан мінеральної щільності кісткової тканини у віддаленому періоді після прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка.
Аннотация к работе
Ішемізація стінки шлунка, яка неминуче супроводжує резекційні методи оперативного втручання, виникає на фоні значного зниження швидкості кровообігу в слизовій оболонці, особливо в ділянці локалізації виразки, а це, в свою чергу, призводить до розладу біляшлункової гемодинаміки. У 74 (43 %) хворих виразка локалізувалася в середній третині тіла шлунка, у 52 (30 %) - в нижній третині і у 46 (27 %) - в верхній третині тіла шлунка зі сторони малої кривизни. Для вивчення секреторної функції шлунка використали вітчизняний апаратно-програмний комплекс компютерної внутрішньопорожнинної РН-метрії стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, створений медико-інженерним колективом (науковий керівник - проф. Відповідно, на 11,72 % відмічено зниження середнього показника ЛК слизової оболонки у хворих з локалізацією виразки в середній третині тіла шлунка, порівняно з хворими, в яких виразка локалізувалася в нижній третині (Р<0,05). Таким чином, при всіх трьох варіантах локалізації виразок шлунка відмічається значне зниження ЛК в ділянці їх локалізації з найінтенсивними показниками цього зниження в субкардіальному відділі та середній третині тіла шлунка зі сторони малої кривизни, що і обумовлює найбільшу частоту локалізацій виразок шлунка І типу.У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці показань і протипоказань до органощадної операції - прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка у хворих на виразку шлунка І типу залежно від змін локального кровобігу і морфогомеостазу, наявності чи відсутності диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка, що в сукупності покращує результати оперативного лікування даної категорії хворих. У хворих з виразками шлунка І типу спостерігається зниження швидкості локального кровобігу в зоні виразкової інфільтрації слизової оболонки шлунка, що, залежно від розміщення по малій кривизні, складає різницю в субкардіальному відділі - на 54,69 %, середній третині - на 49,1 %, нижній третині - на 44,23 %, порівняно з контрольними величинами даних ділянок. Показники локального кровообігу слизової оболонки шлунка прямо корелюють з місцевими імунними реакціями і морфометричними змінами артерій середнього та дрібного калібрів підслизової основи, залежно від важкості диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка у хворих з виразкою шлунка І типу. У віддаленому періоді після прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка створюються кращі умови для відновлення швидкості локального кровообігу в ділянці великої кривизни тіла шлунка, який на 13,45 % зростає, порівняно із показником до операції, відповідно кровообіг в куксі шлунка після Більрот-І зростає лише на 3,77 %, а після Більрот-ІІ залишається нижче доопераційного на 2,22 %, що впливає на результати оперативного лікування хворих на виразку шлунка.
У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці показань і протипоказань до органощадної операції - прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка у хворих на виразку шлунка І типу залежно від змін локального кровобігу і морфогомеостазу, наявності чи відсутності диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка, що в сукупності покращує результати оперативного лікування даної категорії хворих.
1. У хворих з виразками шлунка І типу спостерігається зниження швидкості локального кровобігу в зоні виразкової інфільтрації слизової оболонки шлунка, що, залежно від розміщення по малій кривизні, складає різницю в субкардіальному відділі - на 54,69 %, середній третині - на 49,1 %, нижній третині - на 44,23 %, порівняно з контрольними величинами даних ділянок.
2. Показники локального кровообігу слизової оболонки шлунка прямо корелюють з місцевими імунними реакціями і морфометричними змінами артерій середнього та дрібного калібрів підслизової основи, залежно від важкості диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка у хворих з виразкою шлунка І типу.
3. Виразки шлунка І типу у 51,1 % супроводжуються гіпо- й акінезією та у 64,6 % гіперсекрецією шлункових залоз і при субкардіальних виразках у 53,8 % зустрічається гіпокінетичний та акінетичний тип моторики й у 30,8 % гіперацидність, при виразках середньої третини, відповідно, у 63,6 й 59,1 %, при виразках нижньої третини - у 15,4 й 84,6 %.
4. Умовами для виконання прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка при І типі шлункових виразок є: відсутність дисплазії або наявність помірно вираженої дисплазії, локалізація виразки на передній або задній стінці, відсутність пенетрації виразки малої кривизни в елементи малого сальника і n. Latarget, експрес-біопсія доброякісна, відсутність хронічної дуоденальної непрохідності, наявність хронічної дуоденальної непрохідності І - ІІ ст., збережений локальний кровообіг до 30 % в межах фізіологічної норми ділянки великої кривизни тіла шлунка, відсутність рубцево-виразкових змін дванадцятипалої кишки.
5. У віддаленому періоді після прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка створюються кращі умови для відновлення швидкості локального кровообігу в ділянці великої кривизни тіла шлунка, який на 13,45 % зростає, порівняно із показником до операції, відповідно кровообіг в куксі шлунка після Більрот-І зростає лише на 3,77 %, а після Більрот-ІІ залишається нижче доопераційного на 2,22 %, що впливає на результати оперативного лікування хворих на виразку шлунка.
6. Пацієнти у віддаленому періоді після Більрот-І - у 24,5 % та після Більрот-ІІ - у 51,1 % випадків становлять групу ризику остеопорозу і потребують медикаментних лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження кальцієво-фосфорного гомеостазу.
7. Порівняльний аналіз віддалених результатів показав, що після прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка відмінні і добрі результати отримано у 93 %, після Більрот-І - у 64,9 %, а після резекції шлунка за Більрот-ІІ добрі результати зустрічаються у 50 %, що свідчить про високу якість життя в післяопераційному періоді після органощадного оперативного лікування методом прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка та про його переваги над обширними резекціями за методами Більрота.
Рекомендації щодо наукового та практичного застосування отриманих результатів.
1. У виборі методу оперативного лікування шлункових виразок за відсутності доопераційних та інтраопераційних протипоказань слід віддавати перевагу органощадному методу оперативного лікування - прицільній резекції ішемізованого сегмента шлунка, як найкращому в плані відновлення у післяопераційному періоді оптимального локального кровообігу, основних функціональних властивостей та імуноморфоструктурної властивості стінки шлунка, порівняно з резекційними методами Більрота.
2. Основними критеріями, на яких базуються показання до вказаного методу оперативного лікування власне шлункових виразок, повинні бути відсутність вираженої дисплазії в доопераційних дослідженнях, сприятливі результати інтраопераційної експрес-біопсії та збереження швидкості локального кровообігу в ділянці великої кривизни тіла шлунка не нижче 30 % фізіологічної величини.
3. З метою профілактики розвитку остеопорозу після резекційних методів Більрота, вже з раннього післяопераційного періоду проводити корекцію необхідної дози мінералів (зокрема кальцію) адекватним харчуванням чи пожиттєвим вживанням кальцієвмісних препаратів та в комплекс щорічних післяопераційних обстежень включати, як обовязкове, дослідження МЩКТ денситометричним методом.
Список литературы
1. Ковальчук Л.Я., Беденюк А.Д., Футуйма Ю.М. Оцінка моторно-евакуаторної функції шлунка сонографічним методом після різних видів резекції з приводу шлункових виразок в ранньому післяопераційному періоді // Шпитальна хірургія. - 2005. - №2. - С. 7-11.
2. Ковальчук Л.Я., Футуйма Ю.М., Беденюк А.Д., Рузібаєв Р.Ю. Вплив методу оперативного лікування виразки шлунка на стан губчастої кісткової тканини у віддаленому післяопераційному періоді // Проблеми остеології. - 2005. - Т.8, № 1-3. - С. 16-19.
3. Рузибаев Р.Ю., Беденюк А.Д., Футуйма Ю.М. Состояние костной ткани после хирургического лечения язвенной болезни // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2005. - №9(2). - С.386.
4. Футуйма Ю.М., Беденюк А.Д., Рузібаєв Р.Ю. Порівняльна характеристика мінеральної щільності кісткової тканини в віддаленому періоді після хірургічного лікування шлункових виразок // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2005. - № 9(2). - С. 341.
5. Ковальчук Л.Я., Футуйма Ю.М., Беденюк А.Д. Стан мінерального обміну кісткової тканини після оперативного лікування виразки шлунка // Український морфологічний альманах. - 2006. - Т. 4, № 1. - С. 93-97.
6. Ковальчук Л.Я., Беденюк А.Д., Футуйма Ю.М. Зміни локального кровобігу шлунка залежно від локалізації виразки та методу оперативного лікування // Вісник наукових досліджень. - 2006. - № 1. - С. 62-64.
7. Ковальчук Л.Я., Гнатюк М.С., Футуйма Ю.М. Кількісна морфологічна оцінка особливостей ремоделювання артерій шлунка при виразковій хворобі (Johnson I) // Вісник наукових досліджень. - 2006. - № 3. - С. 5-6.