Загальнотеоретичні погляди С. Дністрянського на право та державу. Вплив правових та політичних ідей на формування правової концепції вченого. Місце правознавства в системі суспільних наук. Роль наукової спадщини вченого в українській юридичній науці.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Андрусяк Тарас Григорович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри теорії та історії держави і права. Офіційні опоненти доктор юридичних наук, професор Скакун Ольга Федорівна, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України, професор кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ України. кандидат юридичних наук, доцент Левченков Олександр Іванович, заслужений юрист України, начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Луганської Академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Захист відбудеться 11 лютого 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Львів, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Ґрунтовно проаналізувавши ідеї відомих європейських теоретиків права та українських мислителів, С.Дністрянський одним із перших у юриспруденції запропонував соціологічно-правовий підхід до розуміння понять „право”, „держава”, „народ”. У 1999 році В.Возьний захистив дисертацію „Державно-правові погляди академіка С.С.Дністрянського”, у якій значна увага зосереджена на громадському, політичному та науковому житті ученого, а у першому параграфі („Теоретико-правові погляди”) другого розділу („Характеристика наукової спадщини С.С.Дністрянського”) висвітлено загальнотеоретичні погляди С.Дністрянського на право та державу, „теорію суспільних звязків”. Та поза їх увагою залишились нерозкритими загальнотеоретичні погляди, які складають значну і важливу частину наукової спадщини ученого, зокрема тлумачення понять „культура”, „цивілізація” та „право”, місця правознавства у системі наук, генезису права, теоретичного осмислення правових аспектів співіснування народу та держави, форм права, держави та міждержавних обєднань, а також перспектив подальших процесів розвитку держави. З огляду на зазначене вважаємо, що сьогодні існує потреба системного вивчення загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського на право та державу. Формально-логічні методи дослідження, зокрема метод синтезу, аналізу, індукції, дедукції, допомогли авторові цього дослідження провести аналіз понять „суспільний звязок”, „право”, „держава”, „народ”, „форма права”, „форма держави” тощо.У першому розділі „Типологія джерел та історіографія досліджень наукової спадщини С.Дністрянського” усі матеріали, які автор використовував для написання дисертаційної роботи, поділено на три групи: 1) документи та праці, які підтверджують становлення та розвиток загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського; 2) рецензії, відгуки, критичні матеріали та ювілейні збірники, присвячені характеристиці наукової діяльності С.Дністрянського, а також опубліковані у різних виданнях некрологи, у яких міститься оцінка його поглядів; 3) праці, статті, матеріали конференцій, рецензії, сучасних українських учених, у яких є оцінки наукових здобутків С.Дністрянського. До найважливіших матеріалів, які детально досліджено, належать наступні праці С.Дністрянського: „Полагода шкоди з огляду економічного та соціального” (1897), „Чоловік та єго потреби в правнім системі” (1900) „Звичаєве право - а соціальні звязки” (1902), „Самовизначення народів” (1919), „Звязок та сполука народів” (1920), „Огляд історії філософії права” (1922), „Загальна наука права і політики” (1923), „Нова держава” (1923), „Погляди на теорії права та держави” (1925), „Культура, цивілізація та право” (1926), „Соціальні форми права” (1927), „Границі науки права” (без дати).Створюючи власну правову концепцію, С.Дністрянський ґрунтовно вивчив, осмислив та проаналізував розвиток правових та політичних уявлень на право та державу від античності до початку ХХ ст., зокрема ідеї Аристотеля (теорія природного походження держави), А.Вагнера (органічна теорії права та держави), В.Вільсона (ідея права народів на самовизначення), Г.Єллінека (формально-догматична юриспруденція та теорія законів у державному праві), Р.Ієрінга (теорія „інтересу в праві” та „боротьби за право”), А.Менгера (австромарксизм), Р.Штамлера (теорія „правильного права”), Ф.Цайлера (теорія відродженого природного права), Р.Гофмана, Р.Пфаффа, та Й.Унгера (історична школа права), а також відомих українських правників та мислителів - М.Драгоманова, Б.Кістяківського, О.Огоновського, Т.Шевченка. Він наголошував: правознавство охоплює не тільки знання про позитивне право, але й повинно зясовувати співвідношення права і суспільства, права й економіки, а також зясовувати, в чому полягає суть права в історії людства, народів та держав. Учений зясував різницю між звичаєм, етичними нормами й правом, встановлював відношення права до держави та звичаєвого права до закону. Порівнюючи юридичну силу правової норми, встановленої у державі, із силою норм звичаєвого права, С.