Державний земельний кадастр як інтегрована система обліку якісних та кількісних характеристик земель. Аналіз стану дотримання принципів побудови державної земельно-кадастрової системи. Публічність доступності даних кадастру й правовий режим інформації.
Аннотация к работе
ПОГЛЯД НА ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРИНЦИПІВ ОСТАННЬОГОВарто зазначити, що необхідність внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру була закріплена ще у Постанові КМУ від 12.01.1993 № 15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру". Проте, суцільна інвентаризація земель, яка повинна була стати основою для накопичення такої інформації і була передбачена ще Постановою ВРУ від 18.12.1990 № 563-ХІІ "Про земельну реформу" насамперед через недостатнє бюджетне фінансування відповідних заходів так і не була проведена, а тому повнота відомостей про земельні ділянки у Державному земельному кадастрі не сягає 100 %. Принцип обовязковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей слід розмежовувати із принципом повноти вже наявних на даний час відомостей в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки на території України. Певною вадою реалізації принципу документування всіх відомостей Державного земельного кадастру можна вважати процедуру збирання відомостей про земельні ділянки та стан використання земель. Фахівці стверджують, що оскільки ведення форм статистичної звітності №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем здійснюється територіальними органами земельних ресурсів, а ведення Державного реєстру земель забезпечується Центром державного земельного кадастру, то із часом, у відомостях цих двох баз даних, ведення яких технічно і організаційно не повязане між собою, почали виникати відмінності [6].