Дослідження спільних та відмінних поетикальних рис лірики Юргіса Балтрушайтіса та інших представників символістської поезії старшого та молодшого поколінь. Характеристика концепції людини та особливості її втілення у творчості даного письменника.
Аннотация к работе
Мержвінскіте «Юргіс Балтрушайтіс і російський символізм», у якій осмислено взаємодію двох культурно-естетичних і поетичних традицій - лірики Ю. Балтрушайтіса: було опубліковано кілька статей, де висвітлювалися такі аспекти його поезії, як особливості використання епіграфів, принципи циклоутворення, реалізація теми митця й мистецтва. Балтрушайтісу, не лише відтворена літературна полеміка рубежу століть, а й окреслені світоглядно-психологічні особливості особистості поета, що допомагають інтерпретувати художній світ його лірики. Балтрушайтіса стосовно його поезії не лише підкреслюють своєрідність окремих його творів та збірок, а й складають основу їх критичного осмислення. Балтрушайтіса супроводжуються образом «земних сходів» - не менш важливим для осмислення філософських засад його творчості.Юргіс Балтрушайтіс, який входив до вузького кола авторів й організаторів московського символістського видавництва «Скорпіон», є одним з найпомітніших і найбільш значущих представників символізму в період його розквіту (кін. Балтрушайтіса властива філософічність, що виявляється в тематиці, проблематиці його віршів, сфокусованій навколо таємниць буття світу й людини. Балтрушайтіса, що втілює в поетичній системі його лірики ідеї християнського смирення, духовної сили, яка допомагає людині протистояти тимчасовим пристрастям і долати спокуси та гріховність зовнішнього світу. Балтрушайтісом ідея «вічного повернення», руху по колу уявляється ним як всеохопний висхідний рух. Балтрушайтіса Його зміст розгортається поза часовими детермінантами й екстраполюється на вічність, що притаманне й іншим біблійним символам у віршах поета.
Вывод
балтрушайтіс поетикальний символістський
Юргіс Балтрушайтіс, який входив до вузького кола авторів й організаторів московського символістського видавництва «Скорпіон», є одним з найпомітніших і найбільш значущих представників символізму в період його розквіту (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.). Художній та літературно-критичний доробок поета, хоча й відображає еволюцію цієї течії, але усе ще залишається на периферії уваги дослідників. Водночас вивчення його художньої спадщини дозволяє окреслити цілісну картину розвитку російської літератури рубежу століть.
Поезії Ю. Балтрушайтіса властива філософічність, що виявляється в тематиці, проблематиці його віршів, сфокусованій навколо таємниць буття світу й людини. Для світосприйняття поета характерна універсальність, що розмикає часові та просторові межі. Вірші Ю. Балтрушайтіса найчастіше присвячені роздумам про людину та її місце у світі. Філософсько-медитативний характер пейзажу, масштабність образів, динамічний рух поетичної рефлексії зближують поезію Ю. Балтрушайтіса з творчістю Ф. Тютчева. Образи природи в ліриці обох поетів є способом осягнення прихованих можливостей людини, що відіграють важливу роль у художньому освоєнні світу. Поезія Ф. Тютчева вплинула на реалізацію образу тиші у творчості Ю. Балтрушайтіса, що втілює в поетичній системі його лірики ідеї християнського смирення, духовної сили, яка допомагає людині протистояти тимчасовим пристрастям і долати спокуси та гріховність зовнішнього світу.
Своєрідність пейзажних образів, важливих для філософського осмислення життя людини, у художньому світі Ю. Балтрушайтіса зумовлена впливом не лише творчості Ф. Тютчева, а й теософських ідей натурфілософії Ф. Шеллінга. Трактування філософом природи як вічного розуму зафіксоване в багатьох ранніх віршах поета. У його зрілій творчості зміст пейзажних образів поглиблюється. Картини суворої північної природи, що зберігає свою первинну суть, поширені в ліриці Ю. Балтрушайтіса, проектуються на внутрішній світ людини. Мотив «вічного повернення» по-різному розкривається в збірках Ю. Балтрушайтіса. У ранній його поезії, як і у творчості інших поетів означеного періоду, символіка кола втілює ідею абсурдності та приреченості життя. Із переосмисленням семантики кола Ю. Балтрушайтісом ідея «вічного повернення», руху по колу уявляється ним як всеохопний висхідний рух.
Більшість образів у художній системі поета мають біблійне походження. Символічний образ хреста є центральним у поетичному світі Ю. Балтрушайтіса Його зміст розгортається поза часовими детермінантами й екстраполюється на вічність, що притаманне й іншим біблійним символам у віршах поета. Поширеними в його доробку є й біблійні вислови, що функціонують як епіграфи, окремі вірші митця композиційно нагадують молитви.
Навіяні ідеалістичною «міфологією волі» А. Шопенгауера особливості світогляду Ю. Балтрушайтіса, стрижнем якого є ідея «теургії», зумовили специфіку художньої реалізації концепції особи в його поезії. Ідеалом митця у творчості поета є образ композитора О. Скрябіна, наділеного рисами пророка, чия творчість панує над людською істотою, збуджує в ній думку про її високе призначення. Людина-творець у художньому світі Балтрушайтіса, самотня й відчужена від загалу, перебуває ніби над світом, веде життя суворе, аскетичне, сповнене страждань, що являє, по суті, етичний подвиг. Твердження А. Шопенгауера про взаємозвязок буття і страждання як передумову творчої діяльності знаходить відгук у багатьох віршах Ю. Балтрушайтіса. Провідним в концепції особистості, втіленій у віршах поета, є мотив шляху, який постає як спрямованість людини до вершин духовного буття, що зближує поетичне світовідчуття Ю. Балтрушайтіса й О. Блока. У поетиці Ю. Балтрушайтіса домінантним образом, через який розгортається мотив шляху, є образ вогню, що символічно повязаний з образом людини-творця. Горіння зображується як природний стан митця, а стихія вогню ототожнюється зі священним актом творчості.
Філософічність і психологічна глибина лірики Ю. Балтрушайтіса зумовили своєрідність просторово-часової моделі в ній. Принцип циклічної замкнутості лежить в основі композиції збірки Ю. Балтрушайтіса «Земные ступени», при цьому окремі вірші виступають структурними складовими тексту в цілому. Для збірки Ю. Балтрушайтіса «Горная тропа» характерні зіставлення і взаємозамінюваність часових і просторових образів, домінантним серед них є мить, прирівняна до вічності. У збірці «Лилия и Серп» біблійні образи хреста, зерна й патериці є визначальними у формуванні просторово-часової моделі. Мотив руху є організуючим центром більшості віршів Ю. Балтрушайтіса. У ліриці поета акцентовано прихований внутрішній рух, що пробуджує в людині думку про її високе призначення. Репрезентантами мотиву руху в поезії Ю. Балтрушайтіса є образи корабля і дерева. Останній символізує память про минуле та надію на майбутнє і поєднує глибину й висоту в просторі та часі. Образ сосни, обовязковий компонент північного пейзажу в поезії Ю. Балтрушайтіса, символізує красу та гармонію земного світу («согласие вселенной»). Мотив руху в його творчості тісно повязаний з мотивами «сходження вгору» і «сходження униз» як втіленням ідеї жертовності й етичного подвигу справжнього митця.
Художньо-естетичні особливості поезії Ю. Балтрушайтіса виявилися також у колірній гаммі його поезії, що не лише виражає емоційну реакцію ліричного героя на дійсність, а й продукує асоціації. Центральним у колірній палітрі Ю. Балтрушайтіса є синій колір, семантика якого впродовж творчої еволюції автора змінюється. Символічний зміст блакитного кольору в палітрі Ю. Балтрушайтіса акумулюється в переході від реальності до мрії. У віршах з апокаліпсичними сюжетами семантика блакитного кольору повязана з легендою про Глибинну книгу, видатний твір середньовічної духовної літератури.
Білий колір є домінантним у віршах Ю. Балтрушайтіса, у яких використано мотиви й образи біблійних переказів, зокрема про воскресіння та зародження земного життя, де він означає чистоту, святість сакрального світу. Образ «білого зерна» у творчості Ю. Балтрушайтіса символізує повернення до першоджерела й початок нового життєвого циклу. Образ лазурі у творчості Ю. Балтрушайтіса, повязаний із проблемами призначення людини й співвідношення часу та вічності, виступає уособленням «передчасового хаосу» («довременного хаоса»), що асоціативно веде до витоків сотворіння. Іншим змістом лазурового кольору є вираження ідеї слави та безсмертя творчого генія, що наявний у віршах Ю. Балтрушайтіса, присвячених О. Скрябіну. Червоний колір поет використовує у віршах, темою яких є творчість та покликання митця. Зелений - функціонує в номінативному значенні в пейзажних картинах. Сірий колір в палітрі поета символізує не лише тягар земного існування, а й працю та творення.
Філософська спрямованість поезії Ю. Балтрушайтіса вплинула на характер звязку звуку та змісту в його творчості. Логічна завершеність, цілісність і внутрішня зосередженість, характерні для віршів поета, зумовили використання таких прийомів звукопису, як анафора, яка дозволяє зберігати тональну єдність усього вірша й створює відчуття прихованого руху в природі та в душі людини, та епіфора, що сприяє ритмічній зображальності та динамізму поезії. Зворотна й перехресна алітерація посилюють інтонаційну напруженість і дозволяють глибше розкрити задум поета. «Гармонія голосних» і звукова гама урізноманітнюють рух поетичної рефлексії, підкреслюють поєднання емоційної динаміки та статики в поезії Ю. Балтрушайтіса. Чітка звукова організованість його віршів визначається трьома видами розкладання алітерацій.
Поезія Ю. Балтрушайтіса, стильова своєрідність якої зумовлена багатогранним світосприйняттям автора, органічно вписана в символістський дискурс рубежу століть, розвиває засади символістської естетики й одночасно є продовженням найкращих традицій лірики Ф. Тютчева й Є. Баратинського та інших російських класиків. У віршах Ю. Балтрушайтіса поруч із типово символістськими мотивами безвиході земного існування, безнадійності й песимізму, утверджується віра в Бога й людину. Основні світоглядні питання у віршах поета вирішуються в оптимістичному ключі.
Творчість Ю. Балтрушайтіса з властивим їй внутрішнім драматизмом, філософічністю й інтелектуальністю суттєво збагатила мистецтво символізму.
Список литературы
1. Щербина В.В. Поэзия Юргиса Балтрушайтиса в восприятии современников / Виктория Владимировна Щербина // Наукові записки Харківського національного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. 2006. - № 1. - С. 85 - 89.
2. Щербина В.В. Мотив сердца в поэзии Юргиса Балтрушайтиса / Виктория Владимировна Щербина // Наукові записки Харківського національного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. - 2007. - № 1. - С. 110 - 121.
3. Щербина В.В. Образ синевы и синий цвет в поэзии Юргиса Балтрушайтиса / Виктория Владимировна Щербина // Наукові записки Харківського національного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. - 2007. - №2. - С. 54 - 61.
4. Щербина В.В. Библейские мотивы и образы в поэзии Юргиса Балтрушайтиса / Виктория Владимировна Щербина // Наукові записки Харківського національного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. - 2007. - № 4. - С. 70 - 82.
5. Щербина В.В. Пространство и время в поэзии Юргиса Балтрушайтиса / Виктория Владимировна Щербина // Література в контексті культури. Збірник наукових праць. - Випуск 17. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. - С. 332 - 341.
6. Щербина В.В. Философская лирика Юргиса Балтрушайтиса / Виктория Владимировна Щербина // Русская филология. Украинский вестник. - Харьков, 2008. - № 1. - С. 48 - 54.
7. Щербина В.В. Особенности звукописи в поэзии Юргиса Балтрушайтиса / Виктория Владимировна Щербина // Гуманітарні науки. - 2008. - №1. - С. 78 - 85.