Біографія Юрія Липи – українського письменника, публіциста, геополітика та громадського діяча, учасника національно-визвольної боротьби. Характеристика ідейно-тематичних особливостей та художньо-стилістичної своєрідності його поезій у збірці "Світлість".
Аннотация к работе
Юрій Липа (1900-1944) належить до тих українських митців, котрим довелось торувати дорогу до сучасного читача крізь фальсифікації та недоброзичливу упередженість. Коротко основні віхи біографії Юрія Липи наведемо за редакцією В. Просалової . Автор поетичних збірок «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938); історичного роману «Козаки в Московії» (1935), трьох книг оповідань під загальною назвою «Нотатник» (1936-1937); збірника літературознавчих есе «Бій за українську літературу» (1935); праць «Українська доба» (1936), «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» (1941), «Фітотерапія» (1933), «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині» (1937), «Ліки під ногами» (1943). Липи - історичні («Гетьман Іван Мазепа»), автобіографічні («Світильник невгасимий», спогади про батька) та інші - засвідчують, що їхній автор передовсім є реалістом, хоч і небайдужим до романтичних засобів, якими почасти інкрустовані його новели, повісті та романи. Перша збірка «Світлість» (1925), надрукована в таборі інтернованих вояків армії УНР у Калуші, заявила про дебют акварельно-імпресіоністичного лірика, який стрімко еволюціонував до виповненої вольовими інтонаціями, строгими історіософічними алюзіями «Суворості» (1928) та збірки «Вірую» (1931).Розкриваючи художній світ збірки Юрія Липи «Світлість», треба завважити, що термін «художній світ твору» - відносно новий, до нього вчені оперували висловом «внутрішній світ художнього твору», вперше легалізованим як операційна категорія академіком Д. Клочек зазначає: «Кожний твір та явлений ним у свідомості читача внутрішній світ має свої виміри візуальності - один вимір у пейзажній мініатюрі, інший - в оповіданні, ще інший - у великому епічному творі. Світлість Всевишнього, світлість помислів, світло людської душі, що звільняється від житейських спокус і намулу гріховності, - такий вузол її лейтмотивів, що знаходять вияв у ключових словах: світ, світло, світлість. У звязку з тим, що автор рідко відзначав дату написання віршів, можна припускати, що до циклу ввійшли твори, написані до 1920 року. Мухин, який стежив за творчістю поета після перших його публікацій віршів «Князь полонений» та «Час людини» - речей, що «затямлюються на ціле життя» і свідчать про «велич хисту» їхнього автора, був збентежений, коли прочитав збірку «Світлість».Характеризуючи художньо-стилістичні особливості поезії Юрія Липи, майже всі дослідники визначають в його творчості прояв романтичних (неоромантичних) і барокових тенденцій. Йдеться насамперед про увагу до релігійні теми, до «вічних» питань, переведення громадянських мотивів та сфери індивідуального життя ліричного героя у метафізичний вимір, утвердження примату духовного начала буття, позиціювання субєкта лірики до Бога як до найвищої сили» . Найістотнішим досягненням поета можна вважати його унікальну здатність надати світу художньої гармонії, для чого автор використовував метафізичний дискурс, що концептуально визначило особливості авторської свідомості, змістово-формотворчі рівні тексту - як барокового, так і романтичного. На рівні поетики в автора домінують готична стриманість (на відміну від барокової надмірності), відповідні символи - хрест, собор, меч, спис, лицар, пустеля (символ приреченості людини на терпіння), контрастні кольори - чорний і червоний (бароко притаманна веселковість кольорів) та відродження ідеї вічного протиборства Добра і Зла. Немов би підтверджуючи закономірність назви збірки «Світлість», поет рясно оперує світлими, ясними, блискучими, золотими тонами: Акордами світло хмеліє [63]; Я ввечері прийду, / Щоб до світанку нам / У тихому саду / Гукати далинам [65]; Ти - Рідна, і Єдина / І Світла, і Свята [67]; Печаллю світ не заворожу, / І не для мене ся печаль [69]; Що світ - жіночість незрівнянна / У вірності, що світлом є [78]; В твойому погляді ясніє тінь спокою / Вогнем оновленої княжої землі [75]; Дозволь легенду сотворити мені / Про тебе, ясную, про тебе, що - без тіні [76]; І ясен поглядом, і жив / Я - знов в сітях доріг [79]; Квіте покрикувань, ясній / О квіте далечин [79]; Бо не з тобою я, - я з ними, / Що стріли сурмами ясними / Погрожування мовчазне [286]; Від здригання крилець утихають блискучі діброви [61]; Блищиться всесвіт, вагітний / Ділами славних днів [79]; Квіте покрикувань, гори / В блискучих далинах!Липа - автор поетичних збірок «Світлість», «Суворість», «Вірую», історичного роману «Козаки в Московії», трьох книг оповідань під загальною назвою «Нотатник», збірника літературознавчих есе «Бій за українську літературу», низки наукових праць. Перша збірка «Світлість», що була надрукована 1925 р. у таборі інтернованих вояків армії УНР у Калуші, заявила про дебют акварельно-імпресіоністичного лірика, який стрімко еволюціонував до виповненої вольовими інтонаціями, строгими історіософічними алюзіями «Суворості» (1928) та збірки «Вірую» (1931).