Розгляд суб’єктної сфери лірики Ольжича. З’ясування місця в ній ліричного героя. Обґрунтування доцільності застосування цього поняття в аналізі сучасних літературних явищ. Характеристика основних засобів і форми вираження суб’єктної сфери в літературі.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Ольжича: субєктна сфера, засоби вираженняЗахист відбудеться 21 лютого 2008 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Київ, бул. Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Т.Шевченка (01017, м.Київ, вул. Досліджено субєктну сферу лірики та ліро-епосу О.Ольжича з погляду найбільше виражених у ній категорій ліричного героя, його характеру, їх еволюції, взаємозвязку з образом власне автора. Розкрито форми і засоби вираження названих категорій, художнього втілення “естетики чину”, особливості ідіостилю Ольжича-поета, його світовідчуття; висвітлено історичний, літературний та філософський контексти творчості. Исследована субъектная сфера лирики и лиро-эпоса О.Ольжича с точки зрения наиболее выраженных в ней категорий лирического героя, его характера, их эволюции, взаимосвязи с образом собственно автора.Художній доробок Олега Ольжича охоплює поезію, а також ранню прозу й публіцистику. В теоретичній поетиці проблема ліричного героя має різні трактування і не до кінця зясована (автор і ліричний герой, ліричний характер, засоби їх презентації, місце в структурі тексту тощо). Їх розвідки в основному були спрямовані на висвітлення постаті Ольжича-поета в українській літературі, зокрема тематичних аспектів, класифікації проблематики, основних мотивів лірики (М. Вивчення доробку О.Ольжича на вітчизняному ґрунті починається з 90-х років XX ст., що було зумовлено поверненням постаті поета в загальноукраїнський літературний процес. Проте дослідженню мистецької спадщини О.Ольжича з погляду її субєктної сфери, засобів вираження авторської свідомості, насамперед характеру ліричного героя як ідейно-естетичної формозмістової цілості приділено недостатньо уваги, що й зумовило мету і завдання роботи.Інші (В.Виноградов, Л.Гінзбург, М.Степанов) різко розмежовували автора і його ліричного героя з міркувань “невтручання” у найпотаємніший внутрішній світ особистості, власне автора, реальної людини. Не поділяючи формалістичного розуміння ліричного героя як такого, що певною мірою протистоїть автору, водночас не визнаємо й надмірного біографізму в тлумаченні авторської особи в ліриці та ліро-епосі, адже образ автора тут виступає не тільки як біографічний відповідник власне автора, а й як поетичний образ, як художнє узагальнення. Отже, при дослідженні субєктної сфери лірики і ліро-епосу видається продуктивним зосередитися на трьох термінах-поняттях: ліричний герой, образ автора і персонаж, причому два останні можна умовно означити двома полюсами, між якими перебуває образ ліричного героя. Персонаж, на відміну від образу автора та ліричного героя або зовсім не несе в собі якихось авторських рис (наприклад, Христос у вірші Тодося Осьмачки “Хто”, П.Куліш у творі Є.Маланюка “Куліш”), або ж, хоч і наділений окремими рисами, близькими самому автору (наприклад, отаман Орлик у “Сонетах про Орлика” Є.Маланюка), однак не ототожнюється з ним (хіба що тільки частково), залишаючись самостійним персонажем, наділеним конкретними історико-культурними та індивідуальними ознаками і рисами. Якщо персонаж відносно легко відмежовується від автора, особливо як субєкт рольової лірики, то межі між ліричним героєм і автором хоч і відчутні, проте незрідка недостатньо визначені: ступінь наближення, відстань між цими субєктами можуть дуже відрізнятися.Шацький І. Взаємодія героїчних та елегійних мотивів у драмі Лесі Українки “Бояриня” // Художній світ Лесі Українки-драматурга: Зб. наук. праць. Сімферополь : Таврія, 2004. Ліричний герой в поезії В.Симоненка // Витязь української поезії. Матеріали наукової конференції, присвяченої 70-річчю від дня народження Василя Симоненка.