Дослідження та аналіз поетичної спадщини буковинця щодо функціонування в ньому тропів, стилістичних фігур, елементів фоніки та віршування. Оцінка головних факторів та сторонніх впливів, що змінили поетичний почерк митця впродовж життя Ю. Федьковича.
Аннотация к работе
Поетика віршованих творів Юрія ФедьковичаВажливим складником сучасного літературознавчого дискурсу постають дослідження у сфері поетики. Отже, в науці набули достатньо чіткого окреслення аспекти життєво-творчого шляху митця, його ролі у суспільно-духовному житті краю. Однак ці дослідження, по-перше, написані 30-40 років тому, а по-друге, цілісної картини поетики митця не дають. Федьковича, що дало б змогу, з одного боку, перевести дискусію щодо поетичного таланту і вправності митця у більш обєктивну, наукову площину, а з іншого - поклало б початок аналогічним дослідженням, присвячених іншим поетам, і сприяло б ширшим науковим узагальненням. Дисертаційне дослідження виконане як складова частина комплексної теми «Актуальні питання української літератури кінця ХІХ - ХХ століть і літературний та фольклорний процес на Буковині» (номер державної реєстрації 0102U006600), вивченням якої займається кафедра української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.«Вивчення поетики віршованих творів Юрія Федьковича» - презентує огляд праць, присвячених питанням поетики віршованих творів Юрія Федьковича, починаючи з перших згадок, у яких лише принагідно йдеться про окремі риси поезій буковинця, завершуючи розлогими статтями, в яких елементи поетики розглянуто досить ґрунтовно. Хоча довелося врахувати деякі моменти: найперше, мова йде про вірші, які Франко зараховував до 1867-1868 рр. і які вважав новою фазою в розвитку його творчості. У висновках автор наголошує на тому, що час написання значної кількості поетичних творів Ю. У четвертому розділі - «Поетика Юрія Федьковича періоду «диких дум» (1872-1876) та особливості його поезії останнього періоду творчості (1876-1888)» - йдеться про відносно невелику кількість поетичних творів, адже з 70-х років ХІХ ст. письменник багато часу віддає громадській та культурно-освітній роботі, виступає оборонцем селян-гуцулів у сервітутових процесах з панами, працює війтом Сторонця-Путилова, інспектором шкіл Вижниччини. Федьковича цього періоду значно менший, аніж попереднього, проте автор перебуває в постійному пошуку, і, незважаючи на суттєве зменшення кількості віршів, форм і розмірів, усе ж уводить в обіг нові.