Проблеми функціонування "літературних архетипів" у європейському загальнокультурному контексті. Творчість Вільяма Ґолдінґа у сучасному літературознавстві. Аксіологія переосмислення традиційних легендарно-міфологічних структур у працях письменника.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Науково-дослідний центр “Біблія і Культура” Рецензенти: Потніцева Т.М., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара; Астафєв О.Г., доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури і компаративістики (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича У монографії аналізуються закономірності функціонування легендарно-міфологічних традицій у творчості Вільяма Ґолдінґа.Традиція - це процес та результат культуротворення, тому суть традиції полягає не просто у тому, аби зберегти отриману спадщину, а час від часу піддавати критичному переосмисленню сам зміст традиції. Мета такого перегляду полягає у встановленні кореляції між успадкованим змістом традиції та нормативними принципами, які вважаються кращими з точки зору уявлень певного покоління. Складний процес соціокультурної трансляції має за мету досягнення широкого концептуального синтезу, який би дозволив зняти суперечності між наявним визначенням, смисловими аспектами. Традицію розглядають у широкому та вузькому сенсі, хоча до сьогодні не існує остаточної дефініції феномена, це поняття динамічне та інтерпретативне. Проте поза сумнівом її міждисциплінарна значущість, де відбувається синтез позитивного змісту протилежних поглядів.
Літературознавство останніх десятиліть демонструє стійкий інтерес до вивчення та дослідження особливостей та закономірностей функціонування традиційних сюжетів, образів та мотивів. Звернення національної літератури до культурних традицій інших народів, з однієї сторони, допомагає зрозуміти їх специфічність, а з іншої - збагачує та поглиблює духовність. У різні культурно-історичні періоди відкритість традиційних структур зумовлена специфічними замовленнями епохи-реципієнта. Діалоги між культурами спричинили явище мультикультуралізму, яке активно проявилося у ХХ ст. У будь-якому випадку жодна з епох не поводилася так вільно з культурними зразками, які стали традиційними. Духовна криза цивілізації цього періоду вимагала від письменників винесення на перший план загальнозначущих ідеалів та цінностей, виявити багатогранні звязки сучасних суспільних явищ з драматичною еволюцією людства у минулому [198, с. 12-14]. Проблема традиції стала особливо актуальною у ХХ ст., тому що відбувся величезний злам традицій епохи-попередника, який спричинив дивне переплетення та взаємодію різних синхронних традицій. Людству для адекватного відображення реального світу, його історії, психології потрібно було переглянути та проаналізувати накопичений історичний досвід.
4
Процес активізації міжлітературних взаємодій та взаємовпливів - це результат якісних змін сучасного стану цивілізації, де відбувається розширення економічних, політичних та культурних звязків між народами та континентами (феномен глобалізації). Розширення звязків Європи з іншими країнами стало причиною “європеїзації” їх духовної культури та спричинило продуктивне сприйняття європейської класики. Традиційні структури виконують рефлекторну функцію, відображають та пояснюють глибинні тенденції епохи-реципієнта в їх складній взаємодії та взаємообумовленості. В умовах духовного вакууму народи намагаються відродити найкращі традиції морально-естетичних директив, перевірених епохами та поколіннями.
Концептуально важливою є думка М.М. Бахтіна: “Немає ні першого слова, ні останнього слова і немає меж діалогічного контексту (він йде у безмежне минуле й у безкінечне майбутнє). Навіть минулі, тобто народжені у діалозі попередніх віків, змісти ніколи не можуть бути стабільними (раз і назавжди закінченими) - вони завжди будуть змінюватися (оновлюватися) у процесі майбутнього, наступного діалогу. У будь-який момент розвитку діалогу існують величезні, безмежні маси забутих смислів, але у певний момент подальшого розвитку діалогу, упродовж їхнього існування їх знову згадають і вони оживуть в оновленому (у новому контексті) вигляді. Немає нічого абсолютно мертвого: у кожного змісту буде своє свято відродження” [26, с. 373]. Тобто закономірності еволюції певної традиційної структури у культурному контексті може мати активний (постійний) та відносно пасивний (латентний) рівні. Певна традиційна структура має чітко виражену частотну та семантичну амплітуду функціонування та переосмислення.
Дослідження закономірностей функціонування традиційних сюжетів, образів та мотивів має на меті не просто систематизацію та класифікацію певної кількості порівняно однорідних літературних явищ, а перш за все, вивчення такої чисельності як складного художнього цілого, що динамічно розвивається. B історії світової культури є сюжети, образи та мотиви, які повторюються у літературах різних часів і народів, але в іншій інтерпретації, яку вимагає епоха-реци
План
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………4-10 Розділ 1.
До проблеми функціонування “літературних архетипів” у європейському загальнокультурному контексті ………………………………………….11-13 Розділ 2.
Основні тенденції прочитання традиційних структур у літературі ХХ століття ………………………………………………………………………34-67 2.1. Актуальні проблеми трансформації традиційного матеріалу у літературному контексті ХХ століття ………………………………………34-55 2.2. Творчість Вільяма Ґолдінґа у сучасному літературознавстві ………...55-67 Розділ 3.
Аксіологія переосмислення традиційних легендарно-міфологічних структур у творчості Вільяма Ґолдінґа ………………………………...68-140 3.1. Міф про “втрачений рай” (трансформація мотиву робінзонади у романі Вільяма Ґолдінґа “Володар мух”) ………………………………………….68-84 3.2. Паралельні світи Вільяма Ґолдінґа та Емми Теннант (типологія мотиву робінзонади у романах “Володар мух” і “Володарка каміння”)…………84-91 3.3.Літературна традиція у творчості Вільяма Ґолдінґа (на матеріалі роману “Спадкоємці”)……………………………………………………………….91-98 3.4. Особливості переосмислення євангельського та легендарно-міфологічного традиційного матеріалу в романі Вільяма Ґолдінґа “Шпиль”……………………………………………………………………..99-112 3.5. Семантична трансформація мотиву робінзонади у романі Вільяма Ґолдінґа “Злодюжка Мартін”……………………………………112-129 3.6. Традиція та новаторство у повістях Вільяма Ґолдінґа “Надзвичайний посол”, “Клонк клонк”, “Бог Скорпіон” …………………………………129-140 Розділ 4.
Онтологічний контекст функціональності загальнокультурних традицій у романах Вільяма Ґолдінґа ……………………………………….........140-185 4.1. Традиції та інновації у трансформуванні жанру антиутопії у ХХ ст. (на матеріалі роману Вільяма Ґолдінґа “Володар мух”) ……………………141-154 4.2. Трансформаційна функція простору та часу в романах Вільяма Ґолдінґа.…………………………………………………………..154-172 4.3. Прометеївські алюзії та ремінісценції міфу про Прометея у контексті романів Вільяма Ґолдінґа …………………………………………………172-179 4.4. Ґолдінґівська літературна версія традиційного сюжетно-образного матеріалу (“Подвійна мова” у сучасному семантичному просторі)……179-185 Замість висновків ………………………………………………………...186-194 Список використаної літератури………………………………………195-225