Біографія З.М. Гіппіуса – поета, критика, прозаїка та публіциста, драматурга та мемуариста, філософа початку ХХ століття. Вивчення філософсько-естетичної позиції поета, релігійні погляди, які знайшли відображення в особливостях поетики ліричних творів.
Аннотация к работе
Дніпропетровський національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі теоріі та історії світової літератури і культури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент, член-кореспондент МКА Лаврова Олена Леонідівна завідувач кафедри теорії та історії світової літератури та культури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Офіційні опоненти - доктор філологічних наук Лосієвський Ігор Якович завідувач Відділу рідкісних видань та рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім.В.Г.Короленка кандидат філологічних наук, доцент Галкіна Яна Вікторівна, Дніпропетровський національний університет, кафедра філологічної та культурологічної підготовки журналістів З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49025, Дніпропетровськ, вул. З.М.Гіппіус - поет, критик, прозаїк та публіцист, драматург та мемуарист, філософ початку ХХ століття, творчість якої довгий час знаходилась під ідеологічною забороною. Дисертація являє собою спробу вивчення філософсько-естетичної позиції поета, її релігійних поглядів, які знайшли відображення в особливостях поетики ліричних творів Гіппіус. Автор визначає особливості художньої манери поета та робить висновок, що художній світ Гіппіус являє собою реалізацію естетичної концепції поета, яку легко усвідомити.Але свій шлях у літературі З.Гіппіус починала як поет, і в російській літературі їй належить місце передусім як поету, "метру" вірша. Основна частина життя і творчості З.М.Гіппіус припадає на період рубежу століть, а срібний вік російської культури, позначений змішенням різноманітних літературних напрямів, філософських і релігійних течій. ЇЇ твори не перевидавались, думки про її творчість були однобічними і такими, що не відповідали дійсності. Пріоритет літературознавчого вивчення творчості З.Гіппіус належить професору Іллінойського університету Темирі Пахмусс, головному збирачу і публікатору текстів творів З.Гіппіус. Однак проблеми, яких ми торкаємося, лише певною мірою, окремими аспеками знайшли відбиття у зазначених статтях: “З.Н.Гиппиус: Метафизика, Личность, Творчество” К.Азадовського і А.Лаврова, “Любовь - одна” Н.Богомолова, “”Надо всякую чашу пить до дна.” О личности и творчестве З.Н.Гиппиус” Л.Полукарової, “Декадентская мадонна” Є.Курганова, “О поэтическом мире Зинаиды Гиппиус” А.Захарова, “Заклинание (О поэзии З.Гиппиус)” В.Мескіна, а також у дисертаційній роботі "Творчество Зинаиды Гиппиус.Саме у цей час були зроблені спроби поєднати зусилля філософії і релігії в осмисленні призначення людини і людства. Головною на Релігійно-Філософських Зборах була тема християнства, його дане й належне, його втілення у світі, в історії, у людстві. Центральними у християнстві ХХ ст. вона вважала теми Третього Заповіту, релігійної творчості, релігійного ставлення до світу. Вона хотіла обєднати все і всіх: релігію і філософію, церкву і мир, релігію і революцію, і, звісно ж - релігію, філософію і мистецтво, а також Дух і Плоть. Для З.Гіппіус релігія приносила у світ і душу людини естетичну гармонію, красу, витонченість, рух думки.У роботі висвітлено філософсько-релігійні шукання З.Гіппіус, які передумовили релігійне відродження і визначили основні принципи "нової релігійної свідомості" інтелігенції кінця ХІХ - поч. Організація Релігійно-Філософських Зборів, видання журналу "Новый путь" та фундація власної церкви Третього Заповіту виявили потяг З.Гіппіус до оновлення шляхів духовного розвитку людства. З одного боку, вона хотіла бачити і відчувати красу в житті, а з іншої - заглибитись у страждання людського духу, оскільки краса не має постійності і реальна дійсність її нищить. Основні теми, навколо яких концентрується її творчість - це Людина, Кохання, Смерть, Бог, що є відображенням ідейних шукань поета. У творчості З.Гіппіус автором роботи були виділені чітко відстежувані теми: життя і смерті, душі людини і повязаний з нею мотив гріховності, тема кохання.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У роботі висвітлено філософсько-релігійні шукання З.Гіппіус, які передумовили релігійне відродження і визначили основні принципи "нової релігійної свідомості" інтелігенції кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Організація Релігійно-Філософських Зборів, видання журналу "Новый путь" та фундація власної церкви Третього Заповіту виявили потяг З.Гіппіус до оновлення шляхів духовного розвитку людства.
Досліджуючи ідейно-тематичну спрямованість поетичної спадщини З.Гіппіус, дисертант звертається до світоглядної та естетичної позиції поета. При цьому центральною фігурою естетичного світу З.Гіппіус є людина, в якій її цікавило передусім особистісне духовне начало. Уявлення про людину у З.Гіппіус невідривно повязане з її самотністю.
В естетичній концепції З.Гіппіус проявляється дуалістична позиція поета: почуття краси і заперечення краси. З одного боку, вона хотіла бачити і відчувати красу в житті, а з іншої - заглибитись у страждання людського духу, оскільки краса не має постійності і реальна дійсність її нищить. Із "злим життям", на думку З.Гіппіус, бореться Кохання. Кохання - найвищий різновид енергії, що переповнює душу людини, вона просякнута божественним началом. Ідеальне кохання - це духовний союз двох сердець і Бога. Це почуття поетизується у творчості.
У дисертації зроблено висновок про те, що філософсько-релігійні шукання та естетичні погляди З.Гіппіус знаходять відображення у ліричному світі поета. Це відбито у тематиці і мотивах творів, й у свою чергу, визначає особливості її художнього світу.
Дисертант приходить до висновку, що поетичний світ З.Гіппіус має структурну побудову тематичних і мотивних опозицій, а також образів-символів, що співвідносяться з ними.
У роботі з”ясовано, що творість Гіппіус структурована тематично. Основні теми, навколо яких концентрується її творчість - це Людина, Кохання, Смерть, Бог, що є відображенням ідейних шукань поета. Ці теми виступають як значимі, актуальні саме з огляду на свою проблемність і постановку нагальних життєвих питань, які автор осмислює та оцінює. Таким чином, саме через теми проглядає системність поетичного світу, позиції ліричного героя, естетичний орієнтир самого поета.
Потреба передати стан роздвоєності, характерний для її особистості, призводить до двоїстості, подвійної природи поезії. Цей дуалізм пронизує всю поезію, тому поетичний світ З.Гіппіус тримається на протиріччях.
У творчості З.Гіппіус автором роботи були виділені чітко відстежувані теми: життя і смерті, душі людини і повязаний з нею мотив гріховності, тема кохання. Лейтмотивами творчості є мотиви самотності, замкненості, пустоти, мовчання, безмовності і тиші.
Творча манера З.Гіппіус визначена як відсторонено-інакомовна, що породжує молитовний характер лірики поета. Схильність до рефлексії З.Гіппіус породжує закономірність звернення до літературної молитви, класифікацію якої подано у дисертації. Поклавши в основу тематичну своєрідність віршів-молитов, автор роботи виділив молитви-сповіді, молитви-описи, жертовні молитви. А беручи за основу ознаку адресатності, віршовані молитви були класифіковані на такі, що звернені до Бога, до Невідомого друга, до Читача.
У цілому зроблено висновок про те, що З.Гіппіус належить особливе місце в контексті літературного процесу першої чверті ХХ ст.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ
1.Символика цвета (на материале творчества З.Н.Гиппиус) // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Літературознавство”. Випуск 6 (11). - Харків, 1997. - С. 50-54. (0,3 друк. арк.).
2.З.Н.Гиппиус - литературный критик // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Літературознавство”. Випуск 4 (15). - Харків, 1998. - С. 67-73. (0,4 друк. арк.).
3.Релігійно-філософський світогляд З.М.Гіппіус // Гуманітарний вісник. Серія - іноземна філологія: В 2 Ч. - Черкаси, 1998. - Ч. 2. - С. 77-82. (0,4 друк. арк.).
4.Отвлеченная поэзия: феномен Зинаиды Гиппиус // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Літературознавство”. Випуск 1 (28). - Харків, 2001. - С. 236-240. (0,3 друк. арк.).
5. Творчество Гиппиус как отражение культуры на рубеже ХІХ - ХХ веков // Античність - Сучасність (питання філології). - Вип. 2. - Донецьк: ДОНУ, 2001. - С.124 - 128 (0,3 друк. арк.).
6.Рефлексия Зинаиды Гиппиус на философию Владимира Соловьева // Творчість Володимира Соловйова в контексті культури Срібного віку: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 145-річчю від дня народження Вл.Соловйова. - Дрогобич, 1998. - С. 136-139. (0,3 друк. арк.).
7.Концепция революции в творчестве Зинаиды Гиппиус // Творчість Зінаїди Гіппіус в контексті культури Срібного віку: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження поетеси. - Дрогобич, 1999. - С. 84-88. (0,4 друк. арк.).
8.Французская эмиграция З.Н.Гиппиус // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. VI Міжнародна конференція. - Дніпропетровськ, 2000. - Т. І. - С. 186-188. (0,2 друк. арк.).
9.Тема России в творчестве писателя-эмигранта З.Н.Гиппиус // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. Збірник наукових та науково-методичних праць. Вип. ІІ. - Горлівка, 1996. - Т.2. - С. 287-289. (0,1 друк. арк.).
10.З.Гиппиус - литературный критик // Третьи чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. - Харьков, 1998. - С. 21-22. (0,1 печ. л.).