Використання різноманітних художніх засобів, епітетів-прикладок, паралелізмів, персоніфікацій і порівнянь у весільних піснях Західного Полісся. Характеристика жіночих образів в українському весільному фольклорі. Символіка в контексті весільного обряду.
Аннотация к работе
ПОЕТИКА СИМВОЛОТВОРЕННЯ ОБРАЗІВ МОЛОДОЇ ТА МОЛОДОГО У ВЕСІЛЬНИХ ПІСНЯХ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ Пикалюк Л.А. Інститут філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки У статті досліджуються особливості поетики весільних пісень Західного Полісся, зокрема способи символотворення образів нареченого та нареченої. Також висвітлюється походження терміну «символ» і вивчаються етапи його розвитку. Таким чином, предмети та істоти природи, увійшовши у народну поезію, набули особливого духовного значення, стали своєрідним відбиттям світогляду людини, що називається в широкому значенні символом [32, с. За художніми функціями порівняння дуже близькі до паралелізму (аналогія, уподібнення, спільність характерних рис), проте глибше увиразнюють зображуване: Ой куда ж ти, моя мамко, оддаєш, оддаєш / Як тую билиночку у болото пхаєш.