Виявлення змістотворчих функцій класичної спадщини у текстах І.С. Шмельова. Характеристика цілісного уявлення про своєрідність інтертекстуальних стратегій письменника та з’ясування специфіки їх утворення. Дослідження видів та функцій інтертексту.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. УДК 821.161.1 - 3 Шмельов. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Шеховцова Тетяна Анатоліївна, Харківський національний університет імені В. Н. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Ільїнська Ніна Іллівна, Інститут філології та журналістики Херсонського державного університету, професор, завідувач кафедри іноземних мов та літератури; Захист відбудеться «15» грудня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В. Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н.Творчість Івана Сергійовича Шмельова, письменника першої хвилі російської еміграції, протягом останніх десятиріч викликає значний науковий інтерес. Шмельова, встановити їх роль у формуванні художнього світу письменника. Шмельова, визначити принципи та специфіку ставлення автора до традиції; простежити особливості виявів традиції та інтертекстуальності в прозі І. С. встановити відмінності між традицією та інтертекстуальністю як категорійними явищами на матеріалі прози І. С. Шмельова.У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету та завдання дисертації, висвітлено звязок роботи з науковими програмами й планами організації, в якій її виконано, окреслено теоретико-методологічну базу дослідження, його предмет і обєкт, розкрито наукову новизну роботи, визначено теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів наукового дослідження. Шмельова» - простежено характеристику основних етапів вивчення художньої прози письменника в науково-критичній літературі. Шмельов розглядається частіше як письменник-побутовіст, який відобразив у своїх творах характерні риси життєвого устрою різних прошарків російського суспільства. Шмельова під цим кутом зору дозволить чіткіше визначити координати художнього світу митця й уточнити його місце в літературному процесі першої половини ХХ століття. У другому підрозділі - «Теоретичні аспекти вивчення традиції та інтертекстуальності» - схарактеризовано сучасні уявлення про інтертекст та традицію, їх різновиди та функції, зроблено спробу їх теоретичного розрізнення.Шмельова дозволив визначити специфіку виявів і співвідношення означених категорій у поетиці письменника, виявити взаємодію культурного тла епохи й аксіологічних орієнтирів його творчості, розширити уяву про особливості художньої системи письменника, уточнити місце І. С. Ці традиції є прообразом «нової естетики», мета якої - «обожити мистецтво» (І. С. Шмельова враховувала творчі надбання цих методів, але залишалась літературою «духовного реалізму», який має свою естетику та світобачення. Цей звязок не тільки декларується автором, а й визначає способи створення образів (іконічне, оберненоперспективне мислення Івана й Даріньки), сюжетно-композиційну побудову (співвідношення з подіями священної історії), просторово-часову організацію твору (еонотопос). Шмельов, творчо переосмислюючи традиції давньоруської і класичної літератури, репрезентує в «московських» творах культурну історію концепту «Москва як прообраз Святої Русі».
План
Основний зміст дисертації
Вывод
Проведений аналіз видів, форм і функцій традиції та інтертекстуальності в прозі І. С. Шмельова дозволив визначити специфіку виявів і співвідношення означених категорій у поетиці письменника, виявити взаємодію культурного тла епохи й аксіологічних орієнтирів його творчості, розширити уяву про особливості художньої системи письменника, уточнити місце І. С. Шмельова в літературному процесі першої половини ХХ ст.
Для художньої творчості І. С. Шмельова найбільш актуальними є два взаємоповязаних види традиції - літературна й духовна. Ці традиції є прообразом «нової естетики», мета якої - «обожити мистецтво» (І. С. Шмельов), указати на його релігійні витоки. «Нова естетика» знайшла втілення у феномені «духовного реалізму», який кілька десятків років зберігав свою значущість для творчої еволюції І. С. Шмельова. В європейському літературному процесі цього періоду спостерігається динаміка художніх систем - неореалізму, модернізму, постмодернізму. Проза І. С. Шмельова враховувала творчі надбання цих методів, але залишалась літературою «духовного реалізму», який має свою естетику та світобачення.
Синтез духовної та літературної традицій виявляє себе у зверненні до досвіду іконічної та агіографічної поетики. У романах «Літо Господнє» і «Шляхи небесні» молитви, ікони, іконообраз хреста, іконотопоси й еонотопоси стають формами вираження єдності І. С. Шмельова з православною духовною традицією. Цей звязок не тільки декларується автором, а й визначає способи створення образів (іконічне, оберненоперспективне мислення Івана й Даріньки), сюжетно-композиційну побудову (співвідношення з подіями священної історії), просторово-часову організацію твору (еонотопос). Духовна традиція зумовлює світобачення і світосприйняття письменника, уособлюючи те минуле, звязок з яким став для письменника фундаментом творчості.
Релевантною є для І. С. Шмельова агіографічна традиція. У романі «Шляхи небесні» вона стає смисло- і структуротвірною, найбільш послідовно окреслюючись в образі Даріньки. Згідно з канонами житія, життєвий шлях Даріньки поділяється на три частини: розповідь про благочесне дитинство, подвиги та чудеса, заключна частина, у якій ідеться про смерть святого. Житійна поетика зумовлює особливості формування образу Даріньки. Житійна специфіка роману стала важливим чинником становлення жанрової новації ХХ століття - духовного роману. «Московські» твори письменника («Голуби», «Місто-привид», «Москва в ганьбі», «Літо Господнє», «Няня з Москви», «Шляхи небесні») засвідчили його характерний звязок із літературною традицією нового часу, зокрема із класикою. Кожен прозовий текст демонструє особливе відношення до «московського тексту» російської літератури й до визначальних постатей російської культури. Інтертекстуальність при цьому стає носієм традиції. Кореляція прози І. С. Шмельова із текстами «золотого віку» російської літератури знаменує продовження літературної традиції з її акцентами на духовності російської історії та культури. Для І. С. Шмельова О. Пушкін уособлює російськість як особливе світовідчуття духовного шляху Росії, ототожнюється з найдорожчим для письменника - Росією, батьківщиною. І. С. Шмельов, творчо переосмислюючи традиції давньоруської і класичної літератури, репрезентує в «московських» творах культурну історію концепту «Москва як прообраз Святої Русі».
Власне інтертекстуальність використовується у творчості І. С. Шмельова як художній прийом, необхідний для розвязання авторських задач. У використанні митцем інтертекстуальності можна простежити певну динаміку. Якщо в ранньому оповіданні «Весняний шум» інтертекстуальні перегуки створюють ефект художнього коментаря до оповідання «Студент» А. Чехова, а сам письменник із твору попередника актуалізує «діалог з традицією», то в пізніших творах («На пеньках», «Чому так сталося») інтертекстуальність стає основним способом вираження оцінок і позиції автора.
Останній етап творчості письменника характеризується використанням інтертекстуальності як невідємного складника авторського письма, що засвідчує зближення художніх засад митця з естетичною парадигмою модернізму. Це підтверджується множинністю інтертекстів, змістовною багатозначністю, поліфункціональністю і трансформацією інтертекстуальних компонентів. Апелюючи до чужих текстів як художник-модерніст, І. С. Шмельов водночас був байдужий до світоглядних засад цього методу. Письменники та мистецтво «срібного віку» потребують уважного прочитання, критичного осмислення, але не стають світоглядною, етичною й естетичною основою творчості, на яку свідомо спирався б І. С. Шмельов.
Отже, традиція й інтертекстуальність органічно інтегруються в шмельовську художню картину світу. Як письменник ХХ ст. і прихильник традиції, І. С. Шмельов відновлює у своїй творчості живу тканину минулого й робить безсмертним попередній досвід. Інтертекстуальні компоненти, що вказують на певну традицію, стверджують і розвивають традицію або ж, навпаки, дискредитують і руйнують її, стаючи, таким чином, важливою формою вираження авторської позиції.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях
1. Коршунова Е. А. Чеховские традиции в рассказе И. С. Шмелева «Весенний шум» / Е. А. Коршунова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2007. - № 787, вип. 52. - С. 293-297.
2. Коршунова Е. А. Традиция и интертекст в повести И. С. Шмелева «Неупиваемая Чаша» / Е. А. Коршунова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2008. - № 836, вип. 54. - С. 246-249.
3. Коршунова Е. А. Поэтика художественной иконичности в «Лете Господнем» И. С. Шмелева / Е. А. Коршунова // Русская филология. Украинский вестник. - 2008. - № 3, 4 (37). - С. 74-79.
4. Коршунова Е. А. Традиции древнерусского и западноевропейского искусства в повести И. С. Шмелева «Неупиваемая Чаша» / Е. А. Коршунова // Восток - Запад в пространстве русской литературы и фольклора : материалы Третьей Междунар. науч. конф. (заоч.), 19 ноября 2008 г. - Волгоград, 2009. - С. 179-185.
5. Коршунова Е. А. Особенности художественной иконичности в творчестве И. С. Шмелева 1930-х-1940-х гг. / Е. А. Коршунова // Христианская традиция в русской литературе : сб. науч. ст. - Ижевск, 2009. - С. 373-383.
6. Коршунова Е. А. Житийная традиция в романе И. С. Шмелева «Пути небесные» / Е. А. Коршунова // И. С. Шмелев и писатели литературного зарубежья : материалы XVI Крымских междунар. Шмелевских чтений, 19-23 сент. 2007. - Алушта, 2009. - С. 94-102.